Державна податкова служба України розглянула звернення Приватного підприємства (далі Підприємство) щодо отримання індивідуальної податкової консультації із земельного податку та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі −? Кодекс), в межах компетенції повідомляє. Підприємство повідомило, що набуло у власність у червні 2023 року нерухоме майно (нежитлові приміщення) у багатоквартирному будинку (далі Будинок), який перебуває на обслуговуванні КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду ………… району м. ……..». У зверненні повідомляється, що у травні 2024 року Підприємством отримано рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради про відмову в проведенні реєстраційних дій у звязку з неможливістю встановлення у заявника права постійного користувача Ділянкою. Також Підприємство повідомляє, що з дати реєстрації права власності на нерухоме майно (нежитлові приміщення) були задекларовані та сплачені податкові зобовязання із земельного податку (далі Податок) в повному обсязі у встановлені Кодексом терміни. Підприємство просить надати розяснення чи є Підприємство платником Податку та щодо правомірності коригування Підприємством податкового зобовязання з Податку шляхом подання уточнюючого розрахунку і «зняття зобовязання в повному обсязі». Кодексом передбачено реалізацію принципу платності користування землею (ст. 206 Земельного кодексу України (далі Земельний кодекс)) у двох формах плати за землю: Податку, який сплачується власниками земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачами, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.72, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу). Згідно з п. 287.1 ст. 287 Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Особливості здійснення права власності у Будинку, правові, організаційні та економічні відносини, повязані з реалізацією прав та виконанням обовязків співвласників Будинку щодо його утримання та управління визначені Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII, зі змінами та доповненнями (далі Закон). Відповідно до п. 6 ст. 1 Закону та частини другої ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у Будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна Будинку. Спільним майном Будинку є серед іншого права на земельну ділянку, на якій розташований Будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Таким чином, права на земельну ділянку під Будинком та його прибудинкову територію виникають з моменту його державної реєстрації. Частинами першою та другою ст. 42 Земельного кодексу визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані Будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Земельні ділянки, на яких розташовані Будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у Будинках, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам Будинків в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Враховуючи викладене, власник нерухомого майна у Будинку має звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування з клопотанням про визначення його частки у спільній сумісній власності Ділянки для обслуговування Будинку, пропорційній площі приміщень, які перебувають у його власності. Отже, у разі відсутності права власності на Ділянку (її частину) Підприємство не є платником Податку в розумінні ст. 269 Кодексу до моменту виникнення відповідних прав у Підприємства на Ділянку (її частину) відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі, у порядку визначеному законом. Поряд з цим, Підприємство як власник обєктів нерухомого майна у Будинку, свої зобовязання в частині дотримання принципу платного використання землі може реалізовувати в межах Цивільного кодексу України через особу, якій делеговано (або будуть делеговані) повноваження щодо здійснення державної реєстрації прав на Ділянку під Будинком, та у якого з моменту здійснення державної реєстрації прав на Ділянку виникатимуть податкові зобовязання з плати за землю. Слід зазначити, що Кодексом передбачена можливість подання уточнюючих розрахунків узгоджених податкових зобовязань, зокрема з Податку, відповідно до ст. 50 Кодексу (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Кодексу) до податкової декларації за формою, чинною на час подання такого розрахунку. Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).
Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.
