Державна податкова служба України на звернення Товариства щодо плати за землю, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі −? Кодекс), в межах компетенції повідомляє. Товариство поінформувало, що за період 2017 2024 роки задекларувало податкові зобовязання з орендної плати за землю (далі −? Плата), у тому числі за 3 земельні ділянки, фактичне використання яких Товариство припинило з 14.08.2017 (акт приймання-передачі обєкта оренди земельної ділянки від 03.05.2024, далі Акт). У пункті 1 Акту зазначено, що договір оренди землі від 19.08.2005, укладений з органом місцевого самоврядування (у Державному реєстрі земель вчинено запис 30.11.2005 № 000000000000), закінчився 01.08.2009 у звязку з набуттям Банком права власності на обєкт нерухомого майна (міська автозаводська поліклініка, номер запису про право власності 00000000 від 14.08.2017), який розташований на орендованій земельній ділянці. Датою припинення фактичного користування земельною ділянкою є дата відчуження обєкта нерухомого майна 14.08.2017 (пункт 3 Акту). У зверненні Товариство порушило питання стосовно 3-х земельних ділянок, проте не надало інформацію щодо умов договорів оренди землі та надало текст Акту тільки в частині однієї земельної ділянці. Товариство запитує за який період та у які строки має право уточнити податкові зобовязання з Плати з урахуванням особливостей, визначених податковим законодавством та іншим законодавством на період дії воєнного стану в Україні щодо зупинення перебігу строків. Відносини, повязані з орендою землі, регулюються Земельним та Цивільним кодексами України, Законом України «Про оренду землі», а також договором оренди землі, умови якого мають визначати, зокрема процедуру його припинення або розірвання. Обєктом оподаткування Платою у формі орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності є земельна ділянка, надана в оренду. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (ст. 288 Кодексу). Офіційним визнанням і підтвердженням державою факту набуття, зміни або припинення відповідного права, у тому числі припинення права оренди земельної ділянки, є державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі Закон)). Таким чином, податкові зобовязання з Плати за земельну ділянку існують у Товариства до моменту державної реєстрації припинення права користування ділянкою відповідно до Закону. При цьому орган місцевого самоврядування, який є стороною договору оренди, власником та орендодавцем земельних ділянок, відповідно до пункту 288.1 статті 288 Кодексу, повинен до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельних ділянок переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Отже, у разі внесення змін до Державного реєстру речових прав щодо припинення права власності та інших речових прав на земельну ділянку, Товариство до вчинення відповідних дій залишається платником Плати за таку земельну ділянку. Підстави для уточнення податкових зобовязань з Плати виникають у Товариства з моменту припинення права користування земельною ділянкою згідно з порядком, визначеним законодавством. Відповідно пункту 522 підрозділу 10 Розділу XX «Перехідні положення» Кодексу тимчасово на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно 30.06.2023), в якому завершено дію карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупинявся перебіг строків давності, передбачених статею 102 Кодексу. Крім того, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у пункті 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу. Так, згідно з підпунктом 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).
Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.
