Плата за землю: власник приміщень у будинку

Державна податкова служба України розглянула звернення Підприємства щодо отримання індивідуальної податкової консультації з плати за землю та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі −? Кодекс), в межах компетенції повідомляє. Підприємство повідомило, що має у власності нерухоме майно (нежитлові приміщення) у багатоквартирному будинку (далі Будинок). Будинок розташований на земельній ділянці (далі Ділянка), інформація про її сформованість як обєкту цивільних прав у розумінні ст. 79 № Земельного кодексу України або, оформлене речове право на яку у зверненні не надана. Підприємство, посилаючись на ст. 287 Кодексу та особливості здійснення права власності у Будинку, просить надати розяснення чи є Підприємство безпосереднім платником земельного податку (далі Податок) за Ділянку та її прибудинкову територію. Кодексом передбачено реалізацію принципу платності користування землею (ст. 206 Земельного кодексу України (далі Земельний кодекс)) у двох формах плати за землю: Податку, який сплачується власниками власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачами, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.72, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу). Згідно з п. 287.1 ст. 287 Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Особливості здійснення права власності у Будинку, правові, організаційні та економічні відносини, повязані з реалізацією прав та виконанням обовязків співвласників Будинку щодо його утримання та управління визначені Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII, зі змінами та доповненнями (далі Закон). Відповідно до п. 6 ст. 1 Закону та частини другої ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у Будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна Будинку. Спільним майном Будинку є серед іншого права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Таким чином, права на земельну ділянку під Будинком та його прибудинкову територію виникають з моменту державної реєстрації таких прав на земельну ділянку. Частинами першою та другою ст. 42 Земельного кодексу визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані Будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Земельні ділянки, на яких розташовані Будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у Будинках, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам Будинків в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Враховуючи викладене, власник нерухомого майна у Будинку має звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування з клопотанням про визначення його частки у спільній сумісній власності Ділянки для обслуговування Будинку, пропорційній площі приміщень, які перебувають у його власності. Отже, у разі відсутності права власності на Ділянку (її частину) Підприємство не є платником Податку. Поряд з цим, Підприємство як власник обєктів нерухомого майна у Будинку, свої зобовязання в частині дотримання принципу платного використання землі може реалізовувати в межах Цивільного кодексу України через особу, якій делеговано (або будуть делеговані) повноваження щодо здійснення державної реєстрації прав на Ділянку під Будинком, та у якого з моменту здійснення державної реєстрації прав на Ділянку виникатимуть податкові зобовязання з плати за землю. Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).