Державна податкова служба України розглянула звернення щодо порядку заповнення податкової накладної та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Як зазначено у зверненні, Платник податків уклав договір про закупівлю послуг з ремонту (технічного обслуговування) транспортних засобів і супутнього обладнання.
Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:
1) як складати податкову накладну при здійсненні операцій з постачання послуг з ремонту транспортних засобів з використанням запчастин виконавця?
2) чи необхідно у податковій накладній зазначати послуги за кодом 45.20 з обов’язковим визначенням вартості використаних запасних частин, допоміжних матеріалів, деталей та матеріалів за відповідними кодами згідно з УКТ ЗЕД, які входять у вартість послуги «технічного обслуговування»?
3) чи має право покупець віднести до податкового кредиту суми ПДВ за операціями з постачання послуг з ремонту транспортних засобів?
Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і негосподарюючими суб’єктами – юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов’язаннями.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства (стаття 180 ГКУ).
Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості (стаття 180 ГКУ).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу I Кодексу).
Пунктом 44.1 статті 44 розділу II Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1статті 44 розділу II Кодексу.
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.
Згідно з підпунктом 14.1.185 пунктом 14.1 статті 14 Кодексу, постачання послуг – будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Пунктом 185.1 статті 185 Кодексу визначено, що об’єктом оподаткування ПДВ є операції з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України відповідно до статті 186 Кодексу.
Відповідно до пункту 187.1. статті 187 Кодексу датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів / послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
дата зарахування коштів від покупця / замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів / послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів / послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, – дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів / послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів / послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону № 996, незалежно від дати накладення електронного підпису.
Підпунктом 201.1 статті 201 Кодексу визначено, що на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 05 жовтня 2017 № 2155-VIII року «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (зі змінами) та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений Кодексом термін.
Пунктом 201.7 статті 201 Кодексу передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів / послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).
Так, відповідно до пункту 201.8 статті 201 розділу V Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статті 183 Кодексу.
Згідно з пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267, зі змінами (далі – Порядок № 1307), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках, визначених підпунктами «а»-«й» підпункту 201.1 статті 201 Кодексу, обов’язкові реквізити, зокрема:
для товару – код товару згідно з УКТ ЗЕД,
для послуг – код послуги згідно з ДКПП.
Згідно з підпунктом 2 пункту 16 Порядку № 1307, у разі постачання товару заповнюється графа 3.1 «код товару згідно з УКТ ЗЕД», послуги – графа 3.3 «код послуги згідно з ДКПП» податкової накладної.
ДПС визначає умовні коди товарів, що відсутні в УКТ ЗЕД, та забезпечує їх оприлюднення на власному вебпорталі для використання платниками податку при складанні податкових накладних відповідно до статті 201 Кодексу.
Платники податку, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з ДКПП не повністю, але не менше ніж чотири перші цифри відповідного коду. При цьому код згідно з УКТ ЗЕД зазначається на рівні позиції, підпозиції, категорії, підкатегорії відповідно до Закону України від 19 жовтня 2022 року № 2697-IX «Про Митний тариф України», зі змінами.
Правила формування податкового кредиту та вимоги до його документального підтвердження встановлені статтями 198 та 201 розділу V Кодексу.
Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 розділу V Кодексу до складу податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення платником податку операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, як визначено пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу.
Враховуючі викладене, та виходячи із аналізу норм Кодексу та інших нормативно-правових актів зазначених вище, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.
Стосовно питання 1 та 2
У разі, якщо договір передбачає надання послуг, а вартість матеріалів включено до складу їх вартості, то при складанні податкової накладної платник ПДВ повинен у графі 2 такої накладної зазначити безпосередньо опис послуг, що визначені у первинних документах, якими супроводжується їх постачання, а у графі 3.3 – код послуги згідно з ДКПП, за яким класифікуються такі послуги та заповнити інші обов’язкові графи такої податкової накладної.
Якщо ж за договором вартість матеріалів не включено до складу вартості робіт, а виділено як окремий об’єкт постачання, то при складанні податкової накладної платник ПДВ повинен у графі 2 такої накладної зазначити окремо опис (номенклатуру) використаних матеріалів і послуг, що визначені у первинних документах, якими супроводжується їх постачання, а у графах 3.1 і 3.3 зазначити код товару згідно з УКТ ЗЕД і код послуги згідно з ДКПП, за якими класифікуються такі матеріали та послуги, та заповнити інші обов’язкові графи такої накладної.
Згідно з наданими на розгляд документами, а саме: договору про закупівлю послуги з ремонту і технічного обслуговування транспортних засобів і супутнього обладнання, відповідно до якого вартість матеріалів включено до складу вартості послуг, то при складанні податкової накладної продавець у графі 2 такої податкової накладної повинен зазначити безпосередньо опис послуг, що визначенні вказаним договором, у графі 3.3 код послуги згідно з ДКПП, за яким класифікуються такі послуги та заповнити інші обов’язкові графи такої накладної.
Стосовно питання 3
Платник податку має право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ згідно зі складеними та зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними, сформованими на підставі первинних бухгалтерських документів.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу II ПКУ).
