Державна податкова служба України розглянула звернення щодо складання податкової накладної у разі отримання страхового платежу в рахунок оплати вартості товарів, та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.
Як зазначено у зверненні, між Товариством-1 та іншою юридичною особою, яка діє від імені та за дорученням страхових копаній (далі – Товариство-2), укладений договір про забезпечення застрахованих осіб (фізичні особи, з якими такі страхові компанії уклали договори страхування) лікарськими засобами та медичними виробами (далі – Товари).
Застраховані особи забезпечуються Товарами в аптечних пунктах Товариства-1 на підставі заявки та/або рецепту, при цьому Товариство-1 надає застрахованій особі фіскальний чек та включає вартість товарів до зведеної податкової накладної, складеної за щоденними підсумками операцій.
Оплата за Товари здійснюється Товариством-2 на рахунок Товариства-1 в банку після передачі Товарів застрахованій особі.
З огляду на викладене, Товариство-1 просить надати індивідуальну податкову консультацію з такого питання: чи зобов’язане Товариство-1 скласти податкову накладну на Товариство-2, та чи має право Товариство-2 включити суми ПДВ за такою податковою накладною до податкового кредиту у викладеній у зверненні ситуації?
Разом з тим, у зверненні не вказано, який статус має Товариство 2 при здійсненні зазначених операцій виходячи з понять, визначених Законом України від 18 листопада 2021 року № 1909-IX «Про страхування» (далі – Закон № 1909).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу I ПКУ).
Відповідно до пунктів 5.1 – 5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Закон № 1909, зокрема, регулює відносини у сфері страхування, визначає загальні правові засади здійснення діяльності із страхування, надання посередницьких послуг і спрямований на посилення захисту прав та законних інтересів клієнтів, у тому числі споживачів, встановлює вимоги до порядку укладання, обслуговування та виконання договорів страхування та перестрахування, врегульовує питання інформаційного забезпечення договорів страхування та перестрахування і дій, що передують їх укладанню.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1909 страховик – фінансова установа або філія страховика-нерезидента, які мають право здійснювати діяльність із страхування на території України; страхувальник – особа, яка уклала із страховиком договір страхування або є страхувальником відповідно до законодавства; страхова виплата (страхове відшкодування) – грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства; страховий посередник – страховий брокер, страховий агент, субагент, перестраховий брокер, додатковий страховий агент.
Згідно з частиною другою статті 94 Закону № 1909 розмір страхової суми визначається за домовленістю між страховиком та страхувальником або відповідно до законодавства під час укладення договору страхування або внесення змін до такого договору.
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.
Відповідно до підпунктів «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ.
Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).
Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ та складання податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних і їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) встановлено статтями 187, 198 і 201 розділу V ПКУ.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V ПКУ датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, ‒ дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку ‒ дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів ‒ дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг ‒ дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.
Згідно з пунктами 201.1, 201.7 і 201.10 статті 201 розділу V ПКУпри здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).
Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Особливості складання податкових накладних у разі постачання товарів/послуг, яке має безперервний або ритмічний характер, та за щоденними підсумками операцій визначено пунктом 201.4 статті 201 розділу V ПКУ.
Зокрема, відповідно до пункту 201.4 статті 201 розділу V ПКУ податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу / реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, або через банк, небанківського надавача платіжних послуг чи платіжний пристрій (безпосередньо на рахунок постачальника).
Таким чином, платник податку може скласти зведену податкову накладну за щоденними підсумками операцій з постачання кінцевому споживачеві товарів/послуг у разі, якщо розрахунки за такі товари/послуги здійснені готівкою.
Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів зазначених вище, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.
Податкова накладна за операцією з постачання товарів/послуг повинна складатися і реєструватися в ЄРПН особою (платником ПДВ), яка здійснює постачання таких товарів/послуг, на особу, якій здійснюється постачання товарів/послуг незалежно від того, на кого покладено обов'язок щодо оплати вартості таких товарів/послуг.
З огляду на описану у зверненні ситуацію Товариство-2 не є безпосереднім отримувачем (покупцем) товарів, а здійснює лише оплату їх вартості, тому підстави для складання Товариством-1 податкової накладної на Товариство-2 та реєстрації її в ЄРПН відсутні.
Водночас Товариство-1, як безпосередній постачальник Товарів, зобов'язаний визначити податкові зобов'язання з ПДВ та скласти податкову накладну на покупця – застраховану особу (неплатника ПДВ) і зареєструвати її в ЄРПН у встановлені ПКУ терміни.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).
