Державна податкова служба України розглянула звернення щодо окремих питань, пов’язаних із здійсненням постійним представництвом нерезидента діяльності на митній території України, та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.
Як зазначено у зверненні, Товариство (нерезидент) має намір здійснювати діяльність на митній території України, зокрема, у сфері виготовлення готової продукції із давальницької сировини, залучивши при цьому виконавця (резидента).
Надалі, частина такої готової продукції вивозитиметься за межі митної території України і реалізовуватиметься на ринку країн Європейського Союзу, а інша частина реалізовуватиметься на ринку України.
З метою оптимізації логістичних шляхів та для забезпечення оптимальних цін на ринку України Товариство розглядає можливість передачі частини такої готової продукції зареєстрованому на митній території України власному постійному представництву для подальшої її реалізації українським споживачам.
З огляду на викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:
1) чи обов’язковою є реєстрація постійного представництва нерезидента в Україні як платника ПДВ? В яких випадках реєстрація постійного представництва нерезидента в Україні як платника ПДВ не є обов’язковою?;
2) чи передбачені чинними нормами ПКУ особливості щодо порядку заповнення та подання податкової звітності для постійного представництва нерезидента в Україні як платника ПДВ? Якщо так, то які саме?;
3) чи вважається представництво нерезидента резидентом у розумінні норм, визначених підпунктом 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ?;
4) чи передбачено створення особистого кабінету платника податків для постійного представництва нерезидента? Як відбувається процедура реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) постійним представництвом нерезидента в Україні?;
5) яким чином обліковуються та оподатковуються операції резидента з постачання постійному представництву нерезидента товарів на митній території України (без вивезення таких товарів за межі митної території України)? Чи має право постійне представництво нерезидента здійснювати операції з постачання (продажу) таких товарів на митній території України (без вивезення таких товарів за межі митної території України)?;
6), 7) і 8) чи нараховуються податкові зобов’язання з ПДВ за операціями постійного представництва нерезидента з постачання (продажу) резидентам (покупцям) готової продукції на митній території України? Яка дата вважається датою виникнення таких податкових зобов’язань з ПДВ? Яка особа і коли повинна скласти податкову накладну і зареєструвати її в ЄРПН?;
9) чи застосовується часткове звільнення від оподаткування ПДВ до операцій з постачання (продажу) на митній території України готової продукції, виготовленої на підставі угоди про переробку, укладеної між нерезидентом (замовником) та резидентом (виконавцем), у випадку передачі такої готової продукції постійному представництву нерезидента?
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).
Відповідно до пунктів 5.1 – 5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі − Закон № 996).
Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону № 996).
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга статті 6 Закону № 996).
Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ.
Відповідно до підпунктів «а» та «б» підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ резиденти − це:
а) юридичні особи та їх відокремлені особи, які утворені та провадять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами;
б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет.
Згідно з підпунктом «а» підпункту 14.1.122 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ нерезиденти − це іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України.
Визначення поняття «постійне представництво» в цілях оподаткування наведено у підпункті 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ. Так, постійне представництво – постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.
Для цілей застосування підпункту «в» підпункту 14.1.193 пункту 14.1
статті 14 розділу І ПКУ про наявність в особи фактичних повноважень здійснювати в інтересах, за рахунок та/або на користь нерезидента діяльність, яка має ознаки постійного представництва, може, зокрема, але не виключно, свідчити:
надання нерезидентом обов’язкових до виконання вказівок (у тому числі засобами електронного зв’язку або шляхом передачі електронних носіїв) та їх виконання особою;
наявність в особи та використання нею електронної адреси корпоративної електронної пошти нерезидента та/або його пов’язаних осіб для комунікації з нерезидентом та/або з третіми особами, з якими нерезидент уже уклав або в подальшому буде укладати договори чи інші правочини;
реалізація особою права володіння або розпорядження запасами (товарами) чи іншими активами нерезидента в Україні або їх значною часткою на підставі відповідних вказівок нерезидента;
наявність в особи приміщень, орендованих від власного імені для зберігання майна, придбаного за рахунок нерезидента або яке належить нерезиденту чи третім особам та підлягає передачі третім особам за вказівкою нерезидента, або для інших цілей, визначених нерезидентом.
Абзацом п’ятнадцятим підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ визначено, що нерезидент не вважається таким, що має постійне представництво в Україні, якщо він здійснює господарську діяльність через посередника – резидента, але при цьому надання резидентом агентських, довірчих, комісійних та інших подібних посередницьких послуг з продажу чи придбання товарів (робіт, послуг) за рахунок, в інтересах та/або на користь нерезидента здійснюється в рамках основної (звичайної) діяльності резидента та на звичайних умовах. Якщо посередник − резидент діє виключно або майже виключно за рахунок, в інтересах та/або на користь одного або кількох осіб − нерезидентів, які є пов'язаними особами, такий посередник не може вважатися таким, що діє в рамках основної (звичайної) діяльності стосовно будь-якої з пов'язаних осіб − нерезидентів, та визнається постійним представництвом такого нерезидента в Україні або кожної особи − нерезидента, якщо такі нерезиденти є пов'язаними особами.
Господарська діяльність – діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь- яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).
Пунктом 64.5 статті 64 розділу ІІ ПКУ визначено, що нерезиденти (іноземні юридичні компанії, організації), які здійснюють в Україні діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, або придбавають нерухоме майно або отримують майнові права на таке майно в Україні, або відкривають рахунки в банках України (крім кореспондентських рахунків, що відкриваються банкам-нерезидентам), в інших фінансових установах, у небанківських надавачах платіжних послуг, або відкривають електронні гаманці в емітентах електронних грошей відповідно до статті 64 Закону України від 30 червня 2021 року № 1591-IX «Про платіжні послуги», або набувають право власності на інвестиційний актив, визначений абзацами третім − шостим підпункту «е» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 розділу ІІІ ПКУ, в іншого нерезидента, який не має постійного представництва в Україні, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах.
Нерезидент стає на облік у контролюючому органі за місцезнаходженням свого постійного представництва до початку своєї господарської діяльності через таке представництво у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 133.3 статті 133 розділу ІІІ ПКУ).
Взяття на облік у контролюючому органі нерезидента здійснюється при настанні першої із подій, визначеної в абзаці першому пункту 64.5 статті 64
розділу ІІ ПКУ, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від нерезидента відповідної заяви, яку він зобов’язаний подати, зокрема, у десятиденний строк після акредитації (реєстрації, легалізації) на території України відокремленого підрозділу − до контролюючого органу за місцезнаходженням відокремленого підрозділу.
У разі акредитації (реєстрації, легалізації) на території України відокремленого підрозділу іноземної юридичної компанії, організації, у тому числі постійного представництва, одночасно зі взяттям на облік нерезидента здійснюється взяття на облік відокремленого підрозділу такого нерезидента.
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.
Пунктом 194.1 статті 194 розділу V ПКУ встановлено, що ПДВ становить
20 відс., 7 і 14 відс. бази оподаткування ПДВ та додається до ціни товарів/послуг.
Згідно з підпунктами «а» − «г» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з:
постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України;
ввезення товарів на митну територію України;
вивезення товарів за межі митної території України.
З метою оподаткування ПДВ до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ, а також складання податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних встановлено статтями 187, 198 і 201 розділу V ПКУ.
Пунктом 187.1 статті 187 розділу V ПКУ визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, − дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку − дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої − дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів − дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг − дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону № 996, незалежно від дати накладення електронного підпису.
Згідно з пунктами 201.1, 201.7 та 201.10 статті 201 розділу V ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник ПДВ зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (далі – Закон № 2155) та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).
Порядок надання податкової декларації з ПДВ та строки розрахунків з бюджетом встановлено статтею 203 розділу V ПКУ.
Пунктами 203.1 та 203.2 статті 203 розділу V ПКУ визначено, що податкова декларація з ПДВ подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Сума податкового зобов'язання, зазначена платником ПДВ у поданій ним податковій декларації з ПДВ, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 статті 203 розділу V ПКУ для подання податкової декларації з ПДВ.
Форму та порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України
від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 із змінами і доповненнями (далі – Порядок № 21).
Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів зазначених вище, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.
Щодо питання 1
Особою для цілей оподаткування ПДВ згідно з розділом V ПКУ є постійне представництво (підпункт «г» підпункту 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).
Статтями 181 та 182 розділу V ПКУ встановлено умови для реєстрації особи платником ПДВ в обов’язковому порядку та за добровільним рішенням.
Враховуючи норми пункту 181.1 статті 181 розділу V ПКУ, платником ПДВ в обов’язковому порядку реєструється особа, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг (пов’язаних із виконання договору), що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 000 000 гривень (без урахування ПДВ).
Якщо особа, яка відповідно до пункту 181.1 статті 181 розділу V ПКУ не є платником податку у зв'язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій відсутні або є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою.
Добровільна реєстрація особи як платника ПДВ є її правом, а не обов’язком.
Порядок реєстрації особи як платника ПДВ визначено статтею 183 розділу V ПКУ та розділом ІІІ Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233 (зі змінами) (далі – Положення № 1130).
Для реєстрації платником ПДВ особа повинна перебувати на обліку в контролюючому органі за основним місцем обліку.
Будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника ПДВ, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням реєстраційну заяву платника податку на додану вартість за формою № 1-ПДВ (додаток 1 до Положення № 1130).
У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 розділу V ПКУ.
У разі добровільної реєстрації особи як платника податку, реєстраційна заява подається згідно з пунктом 183.7 статті 183 розділу V ПКУ не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на податковий кредит і складання податкових накладних.
Заява про реєстрацію особи як платника податку подається до контролюючого органу засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог Закону України від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі – Закон № 851) та Закону № 2155.
Щодо питання 2
Нормами ПКУ не передбачено окремих особливостей щодо порядку заповнення та подання податкової звітності з ПДВ безпосередньо для постійного представництва нерезидента в Україні, зареєстрованого як платника ПДВ.
Постійному представництву нерезидента в Україні, зареєстрованому як платник ПДВ, заповнення та подання до контролюючого органу податкової звітності з ПДВ необхідно здійснювати згідно з вимогами, встановленими статтею 203 розділу V ПКУ та Порядком № 21.
Щодо питання 3
У разі якщо нерезидент здійснює діяльність, яка передбачає отримання доходу та проводиться таким нерезидентом самостійно та/або через свій відокремлений підрозділ, то така діяльність підпадає під визначення «постійного представництва» згідно з вимогами підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ.
При цьому, такий нерезидент повинен стати на облік у податковому органі в якості платника податку на прибуток як нерезидент, що здійснює господарську діяльність на території України через постійне представництво відповідно до вимог пункту 64.5 статті 65 розділу ІІ ПКУ.
Отже, нерезидент, що здійснює господарську діяльність на митній території України через створене ним постійне представництво, підлягає реєстрації в якості платника податку на прибуток підприємств як нерезидент.
Відповідно до положень підпункту 133.1.5 пункту 133.1 статті 133
розділу ІІІ ПКУ іноземна компанія має право самостійно визнати себе податковим резидентом України з 1 січня календарного року, в якому відповідну заяву за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, подано до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Щодо питання 4
Порядок функціонування інформаційно-комунікаційної системи «Електронний кабінет» (далі – Електронний кабінет) визначається наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 № 637 «Про затвердження Порядку функціонування Електронного кабінету», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.08.2017 за № 942/30810 (зі змінами) (далі – Порядок № 637).
Відповідно до пункту 13 розділу ІІ Порядку № 637 доступ до приватної частини (особистого кабінету) надається користувачам після проходження електронної ідентифікації за допомогою інтегрованої системи електронної ідентифікації та відповідно до вимог Закону № 2155, Порядку використання електронних довірчих послуг в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях державної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2023 року № 798.
Електронний документообіг між платником податків та контролюючим органом здійснюється відповідно до норм Податкового кодексу України (пункт 42.6 статті 42 розділу ІІ ПКУ) та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.08.2017 за № 959/30827 (зі змінами) (далі – Порядок № 557).
Для надання права підпису електронних документів іншим особам, яким делеговано право підпису, автор повідомляє про таких осіб контролюючий орган, на обліку в якому перебуває автор, шляхом направлення повідомлення про надання інформації щодо кваліфікованого або удосконаленого електронного підпису в електронному вигляді за формою згідно з додатком 1 до Порядку № 557 (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 557).
Реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування до податкової накладної в ЄРПН здійснюється відповідно до вимог ПКУ та Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (зі змінами) (далі –
Порядок № 1246).
Правила складання податкової накладної та/або розрахунків коригування регламентуються Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за № 137/28267 (зі змінами).
Податкові накладні/розрахунки коригування приймаються до ЄРПН у разі дотримання вимог пункту 192.1 статті 192, пунктів 2001.3, 2001.9 статті 2001 та пунктів 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 розділу V ПКУ, а також з урахуванням вимог Закону № 851, Закону № 2155 та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.08.2017 за № 959/30827 (зі змінами).
Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.
Для формування податкових накладних в електронному вигляді платник податків самостійно на власний розсуд обирає будь-яке програмне забезпечення, яке формує вихідний файл у форматі, затвердженому наказом Міністерства доходів і зборів України від 29.11.2013 № 729 «Про затвердження Формату (стандарту) електронного документа звітності суб'єктів господарювання та Опису довідників, що публікуються з Форматом (стандартом) електронного документа звітності суб’єктів господарювання» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.02.2014 за № 243/25020).
Також, в режимі «Реєстрація ПН/РК» приватної частини ІКС «Електронний кабінет» платникам ПДВ надано можливість створення, підписання та надсилання на реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування до ЄРПН.
Щодо питання 5 і 9
Наявної у зверненні інформації недостатньо для надання відповіді на питання 5 (у частині оподаткування ПДВ) і 9, а тому, у разі необхідності, Товариство має право повторно звернутися до контролюючого органу із відповідним зверненням, яке міститиме розширений опис (у тому числі, але не виключно інформацію щодо виду (типу) товарів (готової продукції) і кодів згідно з УКТ ЗЕД, за якими класифікуються такі товари (готова продукція), а також договірних взаємовідносин між усіма сторонами (Товариством, постійним представництвом нерезидента, резидентом (виконавцем) та резидентами (покупцями)), що стосуються виготовлення, передачі та реалізації (продажу) товарів (готової продукції)) і відповідні матеріали.
Щодо бухгалтерського обліку операцій з виготовлення, передачі та реалізації (продажу) відповідних товарів (готової продукції) ДПС рекомендує звернутися до Міністерства фінансів України як до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.
Щодо питань 6, 7 і 8
З дати реєстрації постійного представництва нерезидента як платника ПДВ операції такого представництва з постачання резидентам (покупцям) товарів (готової продукції), місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ визначено на митній території України, будуть об’єктом оподаткування ПДВ.
За такими операціями постійне представництво нерезидента, як безпосередній постачальник товарів (готової продукції), зобов’язане буде визначити податкові зобов’язання з ПДВ (крім випадків, коли такі операції звільнені від оподаткування ПДВ відповідно до статті 197 розділу V та підрозділу 2 розділу XX ПКУ) та скласти податкові накладні і зареєструвати їх в ЄРПН у встановлені ПКУ терміни.
При цьому дату виникнення податкових зобов’язань з ПДВ необхідно визначати відповідно до статті 187 розділу V ПКУ (в залежності від виду операції та події, що сталася за такою операцією (перерахування коштів як оплати за товари (готову продукцію) чи відвантаження товарів (готової продукції)).
Додатково ДПС інформує, що кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин, у тому числі і тих, про які йдеться мова у
зверненні, необхідно розглядати з урахуванням договірних умов та обставин здійснення відповідних господарських операцій, у тому числі з детальним вивченням та аналізом договорів, первинних документів і матеріалів, оформленням яких супроводжувались такі операції, що дозволяють ідентифікувати фактичну їх сутність.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).
