Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства про надання індивідуальної податкової консультації з питання практичного застосування окремих норм податкового та валютного законодавства, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.
У своєму зверненні Товариство повідомило, що уклало зовнішньоекономічний контракт № 1 з нерезидентом-1 з постачання плівки поліолефінової.
На виконання умов контракту Товариство здійснило передплату за товар. При здійсненні імпортних операцій частину товару було розмитнено, а іншу частину розміщено на склад тимчасового зберігання. Надалі відповідно до статей 85 – 89 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі – МКУ) залишок товару з режиму митного складу переміщено в режим реекспорту та відвантажено товар нерезиденту-2.
Враховуючи викладене вище, Товариство просить надати консультацію з таких питань:
1) Чи зупиняє перебіг граничного строку для розрахунків за експортно- імпортними операціями, оформлення попередньої митної декларації ІМ ЕЕ з подальшим розміщенням цього товару в режим реекспорту з оформленням МД типу ЕК-11 та отримання попередньої оплати від нерезидента у повному обсязі?
2) Чи є порушенням граничного строку, встановленого Національним банком України (далі – НБУ) відповідно до статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі – Закон № 2473) та пункту 21 постанови Правління НБУ від 02.01.2019
№ 5 «Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті», ввезення товару за контрактом № 1, за який проведено попередню оплату і оформлено МД типу ІМ- 74 ДЕ з передачею такого товару на тимчасове зберігання з перебуванням товару під митним контролем та подальший реекспорт цього товару за контрактом № 2 з оформленням МД типу ЕК-11, та отримання за такий товар від нерезидента-2 попередньої оплати?
3) Чи здійснюється нарахування пені, встановленої частиною п’ятою статті 13 Закону № 2473, враховуючи, що ввезення товару за контрактом № 1, за який проведено попередню оплату і оформлено МД типу ІМ-74 ДЕ з передачею такого товару на тимчасове зберігання з перебуванням товару під митним контролем та подальший реекспорт цього товару за контрактом № 2 з оформленням МД типу ЕК-11 та отримання за такий товар від нерезидента-2 попередньої оплати в повному обсязі?
4) Чи може уповноважений банк завершити здійснення валютного нагляду за операціями, враховуючи, що ввезення товару, за який проведено попередню оплату і оформлено МД типу ІМ-74 ДЕ з передачею такого товару на тимчасове зберігання з перебуванням товару під митним контролем та подальший реекспорт цього товару з оформленням МД типу ЕК-11 та отримання за такий товар від нерезидента-2 оплати в повному розмірі, при цьому у платника податків є наявні і уповноважені товаросупровідні та товарно-транспортні документи з відбитком штампу «під митним контролем», та які також надавались уповноваженому банку без оформленої митної декларації?
Щодо питань 1– 3.
Відносини, які виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, Законом № 2473, іншими законами України, а також нормативно- правовими актами, прийнятими відповідно до Закону № 2473.
Валютне регулювання відповідно до статті 1 Закону № 2473 – це діяльність НБУ та в установлених цим Законом випадках Кабінету Міністрів України спрямована на регламентацію здійснення валютних операцій суб’єктами валютних операцій і уповноваженими установами.
НБУ діє як уповноважена державна установа при застосуванні валютного законодавства, та відповідно до статті 44 Закону України від 20 травня
1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України» (далі – Закон № 679) до його компетенції у сфері валютного регулювання та нагляду належать, зокрема, і видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій, а також запровадження заходів захисту відповідно до Закону № 2473.
При цьому НБУ видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов’язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб (стаття 56 Закону № 679).
Частиною першою статті 13 Закону № 2473 визначено, що НБУ має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, а також винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.
Порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів визначено Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженою постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 7 (далі – Інструкція № 7).
У зв’язку із введенням воєнного стану в Україні, Правлінням НБУ прийнято постанову від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі – Постанова № 18) та встановлено
пунктом 142 цієї Постанови граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів – 180 календарних днів, які застосовуються до операцій, здійснених з 05.04.2022.
У разі встановлення НБУ граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого НБУ граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати) (частина третя статті 13 Закону № 2473).
Згідно з пунктом 7 розділу ІІ Інструкції № 7 банк розпочинає відлік установлених НБУ граничних строків розрахунків з дати:
оформлення МД типу ЕК-10 «Експорт», ЕК-11 «Реекспорт» на продукцію, що експортується (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню), або підписання акта або іншого документа, що засвідчує поставку нерезиденту товару відповідно до умов експортного договору (якщо товар згідно із законодавством України не підлягає митному оформленню), – за операціями з експорту товарів;
здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта), а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива – здійснення банком платежу на користь нерезидента (списання коштів з рахунку банку) – за операціями з імпорту товарів.
Відповідно до пункту 9 розділу ІІІ Інструкції № 7 банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків, зокрема:
якщо сума незавершених розрахунків за операцією з імпорту товарів не перевищує незначної суми;
у разі експорту товару – після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за експорт товару здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за товар), або від банку (резидента або нерезидента) за документарним акредитивом, відкритим на користь резидента за операцією з експорту товару, або в порядку, визначеному пунктом 16 2 розділу IV цієї Інструкції;
у разі імпорту продукції, яка ввозиться в Україну, – після отримання інформації з реєстру МД про здійснення поставки за імпортною операцією з оформленням МД типу ІМ-40 «Імпорт», ІМ-41 «Реімпорт», ІМ-51 «Переробка на митній території», ІМ-72 «Безмитна торгівля», ІМ-75 «Відмова на користь держави», ІМ-76 «Знищення або руйнування» (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або після пред’явлення резидентом документа (крім МД), який використовується для митного оформлення продукції (якщо на продукцію, що імпортується, згідно із законодавством України не оформляється МД).
Необхідно зазначити, що Інструкція № 7 передусім регламентує лише дії банків в частині валютного нагляду за дотриманням резидентами встановлених законодавством граничних строків розрахунків за експортними, імпортними операціями.
Разом з тим відповідно до підпункту 1 пункту 3 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227, одним із основних завдань ДПС є реалізація державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк.
Порушення резидентами граничного строку розрахунків згідно
із частиною п’ятою статті 13 Закону № 2473 тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом НБУ, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
При цьому повідомляємо, що відповідно до глави 20 статті 121 пункту 1 Митного кодексу України митний склад – це митний режим, відповідно до якого іноземні або українські товари зберігаються під митним контролем із умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Частиною третьою статті 125 МКУ передбачено, що іноземні товари, які зберігаються в митному режимі митного складу, до закінчення строку їх придатності або строків зберігання, установлених частинами першою і другою цієї статті, повинні бути задекларовані для ввезення на митну територію України в іншому митному режимі або реекспортовані.
Оформлення митної декларації типу ІМ-74 «митний склад» на товари, що імпортуються не може бути підставою для зупинення відліку граничного строку встановленого НБУ у зв’язку з тим, що іноземні товари, що поміщені у митний режим «митний склад» не є остаточним, та зберігають статус іноземних товарів (частина перша статті 126 МКУ), а власник товару має можливість, як передати права власності на іноземні товари (частина перша статті 128 МКУ) для вивезення їх з території України на підставі нових товаросупровідних документів і МД, так і відповідно до частини п’ятої статті 129 МКУ оформити товари у митні режими експорту, реекспорту, транзиту, тимчасового вивезення, переробки за межами митної території України.
При цьому зазначаємо, що при дотриманні сукупних умов, зокрема ввезення товару за контрактом, за який проведено попередню оплату і оформлено МД типу ІМ-74, та подальший реекспорт цього товару за контрактом з оформленням МД типу ЕК-11, та отримання у повному обсязі оплати від нерезидента за експортною операцією у межах граничного строку розрахунків встановленого НБУ за імпортною операцією, не є порушенням граничного строку розрахунків, визначеного статтею 13 Закону і пунктом 142 Постанови № 18.
Щодо питання 4.
З питання можливості завершення здійснення уповноваженим банком валютного нагляду на підставі товаросупровідних та товарно-транспортних документів без оформлення митної декларації, передбаченої в підпункті 3 пункту 9 Інструкції № 7, пропонуємо звернутись із запитом до Національного банку України.
Водночас повідомляємо, що на податкові органи покладено право стягнення у встановленому законом порядку з резидентів пені, передбаченої частиною п’ятою статті 13 Закону № 2473, а також застосування до юридичних осіб заходів впливу у вигляді штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства.
При цьому зазначаємо, що висновки щодо зупинення перебігу граничних строків за операціями з експорту та імпорту товарів, встановлених НБУ, а також наявності чи відсутності факту порушення граничних строків розрахунків та підстав для нарахування пені, згідно з частиною п’ятою статті 13 Закону № 2473 можливо зробити лише за результатами документальної перевірки та детального вивчення умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій на підставі первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, оформленням яких вони супроводжувались.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).
