Рентна плата: амортизація та декларування 2020

Державна податкова служба України на виконання постанови Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 13.04.2023 у справі № 160/9849/20 щодо залишення без змін рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.10.2020, а також постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 06.05.2021 у справі № 160/9849/20 щодо визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації ДПС від 05.08.2020 № 3187/ІПК/99-00-04-03-03-06, наданої на звернення Товариства щодо реалізації норм Закону України від 16 січня 2020 року № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі Закон), керуючись ст.ст. 52, 53 Податкового кодексу України (далі Кодекс), повідомляє. Товариство як платник Рентної плати, посилаючись на набрання з 23 травня 2020 року чинності змін, внесених Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ХІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі Закон), зокрема у частині зміни ставок Рентної плати, критеріїв застосування коригуючих коефіцієнтів до них та їх розміру (п. 252.22 ст. 252 Кодексу), а також порядку визначення фінансового результату від провадження господарської діяльності із видобування корисних копалин, запитує про застосування «виробничого методу» до нарахування амортизації та про порядок декларування податкових зобовязань з Рентної плати у 2020 році. Відповідно до п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу основні засоби  матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин, наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20 000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначається платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20 000 гривень і поступово зменшується у звязку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік). Цей критерій застосовується до основних засобів, що вводяться в експлуатацію після 22 травня 2020 року. Основні засоби, введені в експлуатацію до 23 травня 2020 року продовжують амортизуватися у податковому обліку, навіть якщо їх залишкова балансова вартість не перевищує 20 000 гривень. Враховуючи положення п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу в цілях оподаткування починаючи з 23 травня 2020 року матеріальні активи, вартість яких не перевищує 20 000 гривень, не належать до основних засобів. Відповідно до п. 49.19 ст. 49 Кодексу якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків), згідно з відповідним розділом Кодексу, зазначена податкова декларація подається у строки, визначені п. 49.18 ст. 49 Кодексу для такого базового звітного (податкового) періоду, крім податкової декларації з податку на прибуток та розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку, які розраховуються наростаючим підсумком за рік. Враховуючи, що відповідно до п. 49.19 ст. 49 Кодексу для цілей податку на прибуток підприємств базовим звітним (податковим) періодом є календарний квартал, то платники, які прийняли рішення про застосування з ІІ кварталу 2020 року «виробничого» методу нарахування податкової амортизації до основних засобів, амортизацію яких розпочато за іншим методом, зобовязані провести інвентаризацію цих обєктів основних засобів станом на 01 квітня 2020 року. Водночас зауважуємо, що Кодекс не передбачає можливості прийняти зазначене рішення після 31 грудня 2020 року. Статтею 94 Конституції України встановлено, що закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України відноситься прийняття законів. Верховною Радою України 16 січня 2020 року прийнятий Закон, який згідно з пунктом 1 розділу ІІ Закону набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 23 травня 2020 року, крім змін визначених абзацами 2-7 цього пункту. Таким чином Верховна Рада України прийняла Закон та визначила, що зміни до підпунктів 252.20 та 252.22 статті 252 Кодексу, а саме зміни ставок Плати, набрали чинності з 23 травня 2020 року. Згідно частини четвертої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд не застосовує закон чи інший правовий акт лише у тому разі, якщо суд доходить висновку, що такий закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України. Закон у частині набрання чинності прийнято у відповідності до положень статті 94 Конституції України. Така позиція підтверджена Комітетом Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики (лист від 18.01.2022 № 04-32/10-2022/12506), а також Міністерством фінансів України (лист від 20.10.2020 № 11230-09-62/31768). Водночас інформуємо, що ДПС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику (п. 1 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227). Разом з тим постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 19.04.2022 у справі № 816/687/16 встановлено, що норми п.п. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 Кодексу не відміняють дію норми, якою встановлено (змінено) податок (збір) та/або будь-який елемент податку (збору) і яка запроваджена законом, що прийнятий пізніше, ніж за шість місяців до початку бюджетного періоду, в якому запроваджується податок (збір) та/або будь-якого елементу податку (збору). Колізії між такою нормою та принципом стабільності немає, оскільки принцип стабільності застосовується в системному звязку з іншими принципами податкового законодавства. Така норма не застосовується лише тоді, якщо вона суперечить принципу верховенства права в контексті права платника податку на мирне володіння майном. Додатково повідомляємо, що відповідно до п.п. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Кодексу тимчасово, до 1 серпня 2023 року, зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема в частині строків розгляду звернень платників податків на отримання індивідуальних податкових консультацій, передбачених статтями 52, 53 Кодексу. Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).