Державна податкова служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула звернення ….. щодо практичного застосування норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.
Платник податків у своєму зверненні зазначив, що з березня 2022 року постійно проживає зі своєю сім’єю (дружина, діти) на території держави Республіки ….. Офіційно працевлаштований, діти навчаються у школі, отримав податковий номер в Республіці …., став на консульський облік, подав податкову декларацію за 2022 рік, визнаний податковим резидентом Республіки …..
Отже, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:
Чи правильним є розуміння платника податків про те, що він не буде вважатися податковим резидентом України за результатами 2022 та 2023 року, а також усіх подальших років аж до моменту, допоки він не повернеться на територію України та не проведе на території України більше 183 днів.
Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів в Україні, регулюються Кодексом.
Визначення резидентського статусу фізичних осіб є визначальним для з’ясування порядку оподаткування доходів особи згідно з нормами ПКУ.
Поняття «резидент» встановлено п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, зокрема, фізична особа – резидент – це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
Водночас місцем проживання фізичної особи згідно зі ст. 29 Цивільного кодексу України є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. При цьому фізична особа може мати кілька місць проживання.
Відповідно до ст. 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання – це житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні.
При цьому постійним місцем проживання згідно зі ст. 4 Митного кодексу України є місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов’язків або зобов’язань за договором (контрактом).
Якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні.
У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.
Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України (абзац п’ятий-сьомий п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому ПКУ, або її реєстрація як самозайнятої особи (абзац десятий п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
При цьому зауважуємо, що згідно наявної інформації ДПС, датою проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності є 26.04.2023.
Відповідно до п.п. «в» п.п. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 ПКУ фізичні особи, які не є резидентами України, вважаються нерезидентами.
Враховуючи зазначене, оскільки у 2022 та 2023 роках Ви були зареєстровані як фізична особа – підприємець, то у розумінні п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ така реєстрація є достатньою підставою для визначення Вас резидентом України.
Оскільки Ваше звернення не містить інформації щодо відсутності/наявності нерухомого майна на території України, яке може вважатися місцем проживання та/або постійним місцем проживання, то фізична особа може вважатися нерезидентом, у випадку, якщо за жодним з критеріїв, визначених абзацами першим – четвертим п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, фізична особа не може бути визнана резидентом України.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
