Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення товариства з обмеженою відповідальністю (далі – Товариство) про надання індивідуальної податкової консультації та керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє таке.
Товариство, з метою практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи, та у зв’язку зі складністю застосування норм законодавства, яким регламентовано порядок надання споживачам (покупцям / користувачам) розрахункових документів в електронній формі, та полягає у необхідності формування чіткого розуміння можливих способів передачі розрахункових документів споживачам (покупцям / користувачам) звернулось із наступними запитанням:
Що слід вважати «абонентським номером» споживача, вживаним по тексту Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265)?
Чи можна вважати належним способом надсилання продавцем електронного розрахункового документа в особистий електронний кабінет на базі мобільного додатку або веб-сайту продавця, що створений самим споживачем шляхом реєстрації (верифікації) мобільного телефону та/або адреси електронної пошти споживача (по аналогії до реєстрації користувача у додатках-месенджерах, де здійснюється верифікація користувача за номером мобільного телефону)?
Щодо питання 1
Відповідно до визначень, які містились у Закон України «Про телекомунікації», абонентським номером визначалась сукупність цифрових знаків для позначення (ідентифікації) кінцевого обладнання абонента в телекомунікаційній мережі.
У зв’язку із набранням чинності Законом України «Про електронні комунікації», Закон України «Про телекомунікації» втратив чинність.
У новому законі абонентський номер розділено на 2 поняття, а саме абонент – кінцевий користувач, який отримує електронні комунікаційні послуги на умовах договору, укладеного з постачальником електронних комунікаційних послуг (пункт 69 частини 1 статті 2 Закону України «Про електронні комунікації») та номер – послідовність десяткових цифр, що відповідає вимогам до структури, довжини та унікальності згідно з національним планом нумерації України та містить інформацію, необхідну для маршрутизації виклику до кінцевого (термінального) обладнання або для доступу до електронних комунікаційних мереж і послуг (пункт 69 частини 1 статті 2 Закону України «Про електронні комунікації»).
Враховуючи викладене вище, та як відповідь на питання 1, повідомляємо, що під фразою «абонентський номер», яка вживається у тексті Закону № 265, слід розуміти номер телефону споживача.
Щодо питання 2
Правові засади застосування РРО/ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265).
Законом № 265 визначено, що встановлення норм щодо незастосування РРО/ПРРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається.
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону № 265 суб’єкти господарювання зобов’язані надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Із системного аналізу синтаксичних конструкцій (у «паперовій та електронній» / «паперовій або електронній» формі), які містяться у пункті 2 статті 3 Закону № 265, вбачається, що розрахунковий документ має бути створений у паперовій та електронній формах.
Також, пунктом 2 статті 3 Закону № 265 передбачена та допускається можливість, за згодою або бажанням клієнта (споживача), видавати розрахунковий документ, виключно в електронній формі, на наданий таким клієнтом (споживачем) абонентський номер або адресу електронної пошти.
Наголошуємо, що така можливість у суб’єктів господарювання з’являється виключно за умови попередньої домовленості із клієнтами (споживачами) про відповідний спосіб отримання розрахункових документів.
У разі якщо клієнт вимагає отримання паперового розрахункового документу, чи вказує куди саме направити електронний розрахунковий документ – продавець не вправі відмовити йому у такому способі отримання розрахункового документу.
Враховуючи викладене вище, та як відповідь на питання 1, повідомляємо, що наведені у зверненні Товариства способи не є способами надання особі розрахункових документів, а є лише способом отримання/доступу до них, що не має жодного відношення до виконання Товариством обов’язку встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265.
У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Податкового кодексу України податкова консультація діє в межах законодавства яке було чинним на момент надання такої консультації та має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
