Головне управління ДПС у м. Києві розглянуло звернення Підприємця на отримання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства та в порядку статті 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.10.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.
Відповідно до змісту звернення, Підприємець надає послуги з прокату електротранспорту (електросамокатів) та проводить розрахунки за надані послуги із використанням сервісу Інтернет-еквайрингу LiqPay.
Також, Підприємець має намір заключити договір Інтернет-еквайрингу з АТ «Перший Український Міжнародний Банк».
Враховуючи викладене, Підприємець просить надати індивідуальну податкову консультацію з такого питання (в контексті звернення):
Чи потрібно Підприємцю застосовувати реєстратори розрахункових операцій при отриманні від АТ КБ «Приват Банк» та АТ «ПУМБ» безготівкових коштів, перерахованих з банківського рахунку на банківський рахунок, якщо такі кошти сплачені споживачами на користь Підприємця через платіжний сервіс LiqPay та Інтернет-еквайринг з використанням сервісів переказу коштів.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», із змінами та доповненнями (далі – Закон № 265) та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання.
Звертаємо увагу, що встановлення норм щодо незастосування РРО/ПРРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається.
Дія Закону № 265 поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а порядок проведення таких розрахунків встановлено статтею 3 такого Закону.
Обов’язок застосування РРО/ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції суб’єкта господарювання, які чітко визначенні законодавством, у тому числі нормами його прямої дії, які встановлюють винятки із загальних правил.
Законодавство України встановлює однакові вимоги щодо фіскалізації, як готівкових, так і безготівкових розрахунків, що здійснюються за допомогою платіжних терміналів (POS-терміналів) та платіжних сервісів (еквайрингу), що використовують реквізити платіжних карток продавців товарів у мережі Інтернет та проводяться суб’єктами господарювання всіх форм власності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, тому обов’язок суб’єкта господарювання застосовувати РРО/ПРРО, при отриманні оплати за товари (послуги), залежить не від форми оплати, а виникає відповідно до способу її здійснення.
Поряд з цим, пунктом 14 статті 9 Закону № 265 встановлено право, відповідно до якого, РРО/ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного самообслуговування та/або сервісів переказу коштів.
Враховуючи викладене вище, та як відповідь на питання повідомляємо, що описані у зверненні способи отримання оплати за послуги можуть бути віднесені до таких, що здійснені за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів та не потребують обов’язкового застосування Підприємцем РРО/ПРРО.
Поряд із цим, звертаємо увагу, що із аналізу синтаксичної конструкції пункту 14 статті 9 Закону № 265 вбачається, що зазначене право щодо можливості незастосування РРО/ПРРО поширюється на суб’єктів господарювання які здійснюють діяльність у сфері надання послуг та розрахунки за надані послуги проводять «виключно» за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів, а тому суб’єкт господарювання втрачає зазначене право у випадку проведення розрахунків за послуги, у спосіб відмінний від зазначеного в пункті 14 статті 9 Закону № 265.
У відповідності до пункту 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію, та діє в межах законодавства яке було чинним на момент надання такої консультації.
