Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.
Як зазначено у зверненні, основним видом діяльності Підприємства є догляд та прибирання об’єктів благоустрою м. . Джерелом надходження грошових коштів на Підприємстві є оплата за актами виконаних робіт (надання послу) та поточні трасферти у вигляді фінансової підтримки (КЕКВ 2610).
Для виконання працівниками трудової функції у період трудових відносин, згідно діючого Колективного договору, Підприємство зобов’язано безоплатно забезпечувати працівників, які працюють на роботах з важкими, шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на роботах, пов’язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах: спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту за встановленим переліком та нормами на терміни, передбачені наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 10.12.2012 № 1389 «Про затвердження Норм безоплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам житлового- комунального господарства» (далі — Наказ № 1389).
Крім того, відповідно до наказу Міністерства соціальної політики України «Про затвердження Мінімальних вимог безпеки і охорони здоров’я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці» від 29.11.2018 № 1804 (Додаток 2 п. 1 розділ ІІІ), зареєстрованого в Мінюсті України 27.12.2018 № 1494/32946 (далі – Вимоги), для виконання трудової функції у період трудових відносин Підприємство додатково може видавати: костюм демісезонний, джемпер, футболку, брюки літні. Згідно Наказу № 1804, для зручності в роботі, при виконанні працівниками їх професійних обов’язків на слизькій поверхні або в умовах підвищеної вологості, для захисту ніг та зручності в роботі, Підприємство може додатково видавати кросівки. Вищевказаний перелік спецодягу та взуття (кросівки) внесено до Колективного договору у Додатку «Норми видачі спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту» Розділу «Умови та охорона праці».
Спецодяг та взуття, видане як відповідно до Наказу № 1389, так і відповідно до Вимог, надаються працівникам у тимчасове користування на період перебування ними у трудових відносинах з Підприємством та повертаються до роботодавця при звільненні або по закінченню терміну носки.
Таким чином, Підприємство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:
1. Чи належить спецодяг та взуття, видане працівникам у тимчасове користування на період дії трудових відносин відповідно до Вимог до сфери дії п.п. 165.1.9 п. 165.1 ст. 165 Кодексу? Чи Підприємству слід розцінювати видачу такого спецодягу та спецвзуття як додаткове благо працівникам (п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу)?
2. Чи включається до загального місячного оподаткованого доходу платника податку з метою оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором спецодяг та взуття (костюм демісезонний, джемпер, джемпер, футболка, брюки літні, кросівки), які видані згідно до переліку, встановленого Наказом № 1389?
Щодо першого та другого питань
Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Кодексу, відповідно до п. 162.1 ст. 162 якого платником податку є, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Об’єктом оподаткування фізичної особи – резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу).
Статтею 165 Кодексу встановлено вичерпний перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Так, відповідно до п.п. 165.1.9 п. 165.1 ст. 165 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається, зокрема, вартість спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, якими роботодавець забезпечує платника податку відповідно до Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» (далі – Закон № 2694), спеціального (форменого) одягу та взуття, що надаються роботодавцем у тимчасове користування платнику податку, який перебуває з ним у трудових відносинах. Порядок забезпечення, перелік та граничні строки використання спеціального (у тому числі форменого) одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України та/або галузевими нормами безоплатної видачі працівникам спеціального (форменого) одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту.
Відповідно до ст. 8 Закону № 2694 на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту (далі – ЗІЗ), а також мийні та знешкоджувальні засоби. Згідно з колективним договором роботодавець може додатково, понад встановлені норми, видавати працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосування.
Пунктом 5 Переліку заходів та засобів з охорони праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 року № 994 (далі – Постанова № 994), передбачено забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям та засобами індивідуального захисту відповідно до норм, установлених законодавством про охорону праці та колективним договором або угодою.
Відповідно до п. 3 розділу II Вимог на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, що пов'язані із забрудненням, або тих, що здійснюються в несприятливих метеорологічних умовах, працівникам видаються безоплатно спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші ЗІЗ за встановленими нормами, які для роботодавця є обов'язковим мінімумом безоплатної видачі ЗІЗ, з визначенням захисних властивостей ЗІЗ та строків їх використання.
Придбані ЗІЗ є власністю роботодавця, вони обліковуються як інвентар і підлягають обов'язковому поверненню працівниками (п. 6 розділу III Вимог).
Крім того, звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пунктах 3 і 4 п. 170.131 ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1.7 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Разом з цим згідно з п.п. «а» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді вартості використання житла, інших об’єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними.
Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об’єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними п. 164.5 ст. 164 Кодексу.
Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 – 167.5 цієї статті).
Також вказаний дохід є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.
Податковий агент, поняття якого наведено у п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору , встановлену в п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).
Враховуючи зазначене, дохід у вигляді вартості переданих працівникам юридичної особи у тимчасове користування спеціальний одяг та взуття (ЗІЗ), необхідний для виконання ними професійних обов'язків на період перебування їх у трудових відносинах в межах переліку, затвердженого Постановою № 994, та передбачених у нормативно-правових актах з охорони праці за нормами безоплатної видачі працівникам ЗІЗ, не включається до загального місячного (річною) оподатковуваного доходу таких працівників.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. ____________________________________________________________________________ _____________________________ __ Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.
