Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ТОВ «» (далі – ТОВ-1) щодо списання з балансу ТОВ земельної ділянки та віднесення судового збору до складу витрат, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.
Як зазначено у зверненні, ТОВ-1 було власником земельної ділянки, що підтверджувалось державним актом. Земельна ділянка була взята на баланс 27.11.2009.
На земельній ділянці розташована нафтобаза, власником якої у травні 2016 стало ТОВ «», земельна ділянка не перейшла у власність цьому підприємству.
В червні 2016року власником нафтобази став ПАТ КБ «» (далі – ТОВ-2).
В 2016 році земельна ділянка ТОВ-1 була поділена на дві частини:
3,5062 га під нафтобазою;
0,0469 га під діючою АЗС, яка була внесена до статутного фонду ТОВ «».
В 2017 році власником земельної ділянки площею 0,0469 га став ТОВ «».
В цей час ТОВ-1 сплачувало за земельну ділянку земельний податок та неодноразово зверталось до ТОВ-2 з вимогою компенсувати сплачені кошти.
В травні 2020 року ТОВ-2 подав позови до ТОВ-1 та ТОВ «» з вимогою повернути обидві вищевказані земельні ділянки. Ухвалою Верховного суду України від 10.11.2021 у позові відмовлено.
В березні 2023 року ТОВ «» придбав у ТОВ-2 нафтобазу.
В квітні 2023 року ТОВ «» подав позов до ТОВ-1 про визнання права власності на земельну ділянку площею 3,5062 га на якій знаходиться нафтобаза.
Ухвалою суду від 06.07.2023 замінено первісного позивача ТОВ «» на його правонаступника у спірних правовідносинах на ТОВ «» (далі – ТОВ-3).
13.03.2024 постановою «» апеляційного господарського суду рішення Господарського суду «» області скасовано та прийняте нове рішення в якому задоволено позов ТОВ-3 в повному обсязі.
Вищевказаною постановою зобов’язано:
зареєструвати спірну земельну ділянку площею 3,5062 га за ТОВ-3;
стягнути з ТОВ-1 на користь ТОВ-3:
судовий збір за подання позову та за подання апеляційної скарги.
Як зазначає ТОВ-1, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна 24.04.2024 новим власником земельної ділянки стало ТОВ-3.
ТОВ-1 просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:
1) на підставі чого списати земельну ділянку з балансу ТОВ-1?
2) якщо земельна ділянка списується з балансу ТОВ-1 по рішенню суду, то чи потрібно ТОВ-1 сплачувати ПДВ та податок на прибуток підприємств, якщо у ТОВ-1 ніякого доходу від цієї операції не було. Новий власник повинен заплатити податки.
як це відобразити в податковій звітності?
чи відноситься судовий збір до витрат ТОВ-1?
Щодо питань 1 – 4
Стосовно оподаткування податком на прибуток підприємств
Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст. 140 ЗКУ підставами припинення права власності на земельну ділянку є:
а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;
б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;
в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника;
г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;
ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;
д) конфіскація за рішенням суду;
е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом;
є) примусове вилучення земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності.
Відповідно до п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст.14 Кодексу основні засоби – матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
Об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств на підставі абзацу першого п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.
За операціями з основними засобами ст. 138 Кодексу визначено різниці для коригування фінансового результату до оподаткування.
Враховуючи те, що в податковому обліку земельні ділянки не відносяться до основних засобів, різниці встановлені ст. 138 Кодексу за операціями з ними не виникають.
У разі безоплатної передачі ТОВ-1 земельної ділянки іншим платникам - резидентам може виникати різниця, на яку збільшується фінансовий результат до оподаткування, встановлена п.п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Кодексу.
Водночас звертаємо увагу, що звернення не описує фактичну сутність господарських операцій з передачі земельної ділянки іншим платникам – резидентам. У зв’язку з цим роз’яснення з питань оподаткування податком на прибуток підприємств надано, виходячи із загальних норм податкового законодавства.
Щодо обліку судового збору зазначаємо, що положеннями Кодексу не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування на суму сплаченого судового збору.
Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями).
Отже, питання формування витрат у бухгалтерському обліку за рахунок сплачених коштів на судовий збір, належать до компетенції Міністерства фінансів України.
Стосовно оподаткування податком на додану вартість
Згідно з п.п. «а» п. 185.1 ст. 185 Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.
Підпунктом 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що постачання товарів – будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Відповідно до п.п. 14.1.244 п. 14.1 ст. 14 Кодексу товари – матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.
Звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання (продажу, передачі) земельних ділянок, земельних часток (паїв), крім тих, що розміщені під об'єктами нерухомого майна та включаються до їх вартості відповідно до законодавства (з урахуванням положень абзацу першого п.п. 197.1.13 п. 197.1 ст. 197 Кодексу) (п.п. 197.1.21 п. 197.1 ст. 197 Кодексу).
Згідно з п. 188.1 ст. 188 Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 п. 213.1 ст. 213 Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів – виходячи із звичайної ціни), за винятком:
товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;
газу, який постачається для потреб населення;
електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.
Якщо земельна ділянка була визнана окремим об'єктом основних засобів та не включалася до складу вартості побудованого на ній об’єкта нерухомості (майнового комплексу), то операція платника (ТОВ-2) з передачі такої земельної ділянки (у тому числі на підставі постанови суду) (ТОВ-3) звільнятиметься від оподаткування ПДВ.
Форму та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 (далі – Порядок № 21).
Пунктом 3 розділу V Порядку № 21 передбачено, що у рядку 5.1 (з рядка 5) податкової декларації з ПДВ вказуються обсяги операцій (з урахуванням коригування), які звільнені від оподаткування ПДВ. Для платників податку, які заповнюють рядок 5, обов'язковим є подання додатку 5 до податкової декларації з ПДВ (далі – додаток 5).
Порядок визначення сум ПДВ, не сплаченого платником податку до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, зазначений у розділі V1 Порядку № 21.
Відомості про суми ПДВ, не сплаченого платником податку до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, розраховані у порядку, визначеному розділом V1 Порядку № 21, за операціями, звільненими від оподаткування податком, зазначаються у таблиці 2 додатку 5 відповідно до коду пільги згідно з довідником пільг.
Розрахунок несплачених до державного бюджету сум ПДВ за операціями з постачання товарів/послуг, що звільнені від оподаткування, здійснюється за формулою, визначеною у п. 3 розділу V1 Порядку № 21.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).
