Ставки земельного податку: межі та рішення ОМС

Державна податкова служба України на звернення державного підприємства (далі Підприємство) щодо отримання індивідуальної податкової консультації з питання справляння земельного податку (далі Податок), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі Кодекс), в межах компетенції повідомляє. Підприємство просить розяснити правомірність затвердження органами місцевого самоврядування ставок Податку у розмірі не більше ніж зазначений ст. 274 Кодексу, та застосування платником Податку більшої із зазначених ст. 274 Кодексу ставок у разі відсутності у рішенні органу місцевого самоврядування затвердженої ставки для окремої категорії земель. Статтею 274 Кодексу встановлено ставки земельного податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження). Ставка податку за земельні ділянки, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відс. від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування не більше 1 відс. від їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь не менше 0,3 відс. та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель не більше 0,1 відс. від їх нормативної грошової оцінки (п. 274.1 ст. 274 Кодексу). Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відс. від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні субєктів господарювання (крім державної та комунальної форм власності) (п. 274.2 ст. 274 Кодексу). Встановлення органами місцевого самоврядування в межах своїх повноважень місцевих податків здійснюється у порядку, визначеному Кодексом, дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII Кодексу для відповідного місцевого податку (п. 12.3 ст. 12 Кодексу). Тобто розмір ставок Податку, що сплачується на відповідній території (п. 284.1 ст. 284 Кодексу), встановлюється в граничних розмірах, визначених ст. 274 Кодексу. Рішення органу місцевого самоврядування є частиною податкового законодавства (п. 3.1 ст. 3 Кодексу) та обовязкове до виконання (п. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), тому платники Податку при обчисленні своїх податкових зобовязань мають застосовувати ставки Податку, встановлені рішенням, яке є чинним у податковому (звітному) періоді. Відсутність у рішенні органу місцевого самоврядування ставки Податку для окремої категорії земель, є підставою для звернення Підприємства, яке є власником або користувачем земель такої категорії, до місцевого органу самоврядування щодо визначення відповідної ставки Податку. Звертаємо увагу, що п. 102.9 ст. 102 Кодексу на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, передбачено зупинення перебігу строків, визначених Кодексом (в тому числі зупинення строків надання індивідуальних податкових консультацій), іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених Кодексом. Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.