Державна податкова служба України (далі – ДПС) за результатами розгляду звернення Товариства стосовно отримання податкової консультації щодо питань застосування окремих норм податкового та валютного законодавства, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.
У своєму звернені Товариство повідомило, що здійснює діяльність з виробництва безпілотних літальних апаратів. Комплектуючі для виробництва даних товарів імпортуються з інших іноземних країн. Водночас Товариством укладено договір з Департаментом забезпечення Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України в рамках виконання постанови Кабінету Міністрів України від 24.03.2023 № 256.
Товариство повідомляє, що на територію України ввезено товар для виробництва літальних апаратів на загальну суму 93,5 млн гривень. Постачання товарів нерезидентами здійснюється на умовах 100% попередньої оплати.
Враховуючи викладене вище, Товариство просить надати консультацію з питання: «Чи підпадають платежі Товариства, здійснені в рамках імпортних контрактів з постачання товарів – комплектуючих, з яких виробляються товари військового призначення/подвійного використання та які підпадають під дію вимог Постанови Правління НБУ від 14.05.2019 № 67 «Про встановлення винятків та (або) особливостей запровадження граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі – Постанова № 67)?».
Слід зазначити, що до свого звернення Товариство не надавало копії зовнішньоекономічних контрактів та інших документів, що мають відношення до виконання Договору, у зв’язку з чим надається відповідь, виходячи із загальних вимог чинного законодавства.
Щодо зазначеного питання.
Відносини, які виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, Законом України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (зі змінами) (далі – Закон № 2473), іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону № 2473.
Валютне регулювання відповідно до статті 1 Закону № 2473 – це діяльність Національного бану України (далі – НБУ) та в установлених цим Законом випадках Кабінету Міністрів України спрямована на регламентацію здійснення валютних операцій суб’єктами валютних операцій і уповноваженими установами.
Частиною першою статті 13 Закону № 2473 визначено, що НБУ має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, а також винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.
Порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів визначено Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженою постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 7 (далі – Інструкція № 7).
У зв’язку із введенням воєнного стану в Україні Правлінням НБУ прийнято постанову від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі – Постанова № 18) та встановлено пунктом 142 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів – 180 календарних днів, які застосовуються до операцій, здійснених з 05.04.2022.
У разі встановлення НБУ граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого НБУ граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати) (частина третя статті 13 Закону № 2473).
Відповідно до пункту 9 розділу ІІІ Інструкції № 7 банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків, зокрема:
якщо сума незавершених розрахунків за операцією з імпорту товарів не перевищує незначної суми;
у разі імпорту продукції, яка ввозиться в Україну, – після отримання інформації з реєстру МД про здійснення поставки за імпортною операцією з оформленням МД типу ІМ-40 «Імпорт», ІМ-41 «Реімпорт», ІМ-51 «Переробка на митній території», ІМ-72 «Безмитна торгівля», ІМ-75 «Відмова на користь держави», ІМ-76 «Знищення або руйнування» (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або після пред’явлення резидентом документа (крім МД), який використовується для митного оформлення продукції (якщо на продукцію, що імпортується, згідно із законодавством України не оформляється МД).
Порушення резидентами граничного строку розрахунків згідно із частиною п’ятою статті 13 Закону № 2473 тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом НБУ, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
При цьому повідомляємо, що Законом № 2473 на податкові органи покладено право стягнення у встановленому законом порядку з резидентів пені, передбаченої частиною п’ятою статті 13, а також застосування до юридичних осіб заходів впливу у вигляді штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства.
Водночас на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.02.2019 № 76-р «Про затвердження переліку товарів та (або) галузей економіки, для яких Національний банк має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження заходу захисту, передбаченого абзацом першим частини першої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» Правлінням НБУ затверджено Постанову № 67.
Підпунктами 10 та 11 пункту 1 Постанови № 67 визначено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів не поширюються на:
товари, імпорт яких здійснюється державними замовниками у сфері оборони в рамках виконання державних контрактів (договорів) на постачання (закупівлю) товарів, робіт і послуг, укладених відповідно до законів України «Про оборонні закупівлі» та «Про публічні закупівлі», а також постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 169 «Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану, (зі змінами)
товари військового призначення та подвійного використання, відповідно до сертифікатів кінцевого споживача або умов договору (контракту) кінцевим отримувачем яких визначено правоохоронні органи, Міністерство оборони України, військові частини Збройних Сил України, інші військові формування та суб'єкти, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, придбані (оплачені) у період воєнного стану в Україні.
Також зазначаємо, що постановою Правління НБУ від 09.07.2024 № 84 внесено зміни до Постанови № 67 та доповнено пункт 1 новим підпунктом 14 такого змісту:
товари військового та подвійного використання і обладнання, які імпортуються виконавцями державних контрактів з оборонних закупівель або із створення та/або розширення виробничих потужностей для виготовлення товарів оборонного призначення, для виконання таких контрактів із державними замовниками за умови, що такі виконавці державних контрактів включені до електронного реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів (договорів).
При цьому зазначаємо, що висновки щодо непоширення граничних строків, встановлених НБУ, з урахуванням Постанови № 67 на товари, імпорт яких здійснюється для виробництва товарів військового/подвійного використання, можливо зробити лише за результатами документальної перевірки та детального вивчення умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій на підставі первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, оформленням яких вони супроводжувались.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).
