Державна податкова служба України (далі – ДПС) за результатами розгляду звернення Товариства стосовно отримання податкової консультації щодо питань застосування окремих норм податкового та валютного законодавства, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України
(далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.
У своїх зверненнях Товариство повідомило, що уклало контракт з «LEKI TRAIDE COMPANY s.r.o.» (Чехія) на придбання продукції нафтохімічної промисловості. При митному оформленні товару Полтавською митницею винесено класифікаційне рішення про визначення коду товару, у зв’язку з чим товар віднесено до групи підакцизних товарів.
Товариством оскаржено в судовому порядку рішення Полтавської митниці. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду визнано протиправним та скасовано рішення Полтавської митниці. Водночас рішення суду не набирає сили до розгляду справи в апеляційній інстанції.
Враховуючи викладене вище, Товариство просить надати консультацію з питання: «Які дії слід вчинити платнику податків щоб не порушити валютне законодавство?»
Щодо зазначеного питання.
Відносини, які виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, Законом України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі – Закон № 2473), іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону № 2473.
Валютне регулювання відповідно до статті 1 Закону № 2473 – це діяльність Національного бану України (далі – НБУ) та, в установлених цим Законом випадках, Кабінету Міністрів України спрямована на регламентацію здійснення валютних операцій суб’єктами валютних операцій і уповноваженими установами.
Частиною першою статті 13 Закону № 2473 визначено, що НБУ має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, а також винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки.
Порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів визначено Інструкцією, затвердженою постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 7 (далі – Інструкція № 7).
У зв’язку із введенням воєнного стану в Україні Правлінням НБУ прийнято постанову від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі – Постанова № 18) та встановлено граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів – 180 календарних днів, які застосовуються до операцій, здійснених з 05.04.2022.
У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати), (частина друга статті 13 Закону № 2473).
Відповідно до пункту 9 розділу ІІІ Інструкції № 7 банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за імпортними операціями:
якщо сума незавершених розрахунків за операцією з імпорту товарів не перевищує незначної суми;
у разі імпорту продукції, яка ввозиться в Україну, – після отримання інформації з реєстру МД про здійснення поставки за імпортною операцією з оформленням МД типу ІМ-40 «Імпорт», ІМ-41 «Реімпорт», ІМ-51 «Переробка на митній території», ІМ-72 «Безмитна торгівля», ІМ-75 «Відмова на користь держави», ІМ-76 «Знищення або руйнування» (якщо продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або після пред’явлення резидентом документа (крім МД), який використовується для митного оформлення продукції (якщо на продукцію, що імпортується, згідно із законодавством України не оформляється МД).
Порушення резидентами граничного строку розрахунків згідно із частиною п’ятою статті 13 Закону № 2473 тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом НБУ, встановленим на день виникнення
заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
При цьому повідомляємо, що Законом № 2473 на податкові органи покладено право стягнення у встановленому законом порядку з резидентів пені, передбаченої частиною п’ятою статті 13, а також застосування до юридичних осіб заходів впливу у вигляді штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства.
Водночас підстави для ненарахування пені визначено у частині шостій статті 13 Закону № 2473, у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п'ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.
Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).
Тобто одна зі сторін договору повинна довести, що наявні обставини (введення воєнного стану чи початок бойових дій) мають відношення до конкретного господарського зобов’язання та унеможливлюють отримання валютної виручки за експортований товар.
Також згідно частини сьомої статті 13 Закону № 2473 у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.
У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.
У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.
Тобто підставою для ненарахування пені є прийняття до розгляду судом позовної заяви Товариства про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла при розрахунках за зовнішньоекономічним договором, та за результатами розгляду ухвалення судом рішення про задоволення позову на користь товариства.
Водночас слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатись з урахуванням договірних умов, обставин здійснення відповідних операцій та всіх первинних документів, оформлення яких вони супроводжувалися.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).
