Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення товариства з обмеженою відповідальністю (далі – Товариство) щодо практичного застосування окремих норм законодавства стосовно ліцензування роздрібної торгівлі пальним, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.
У своєму зверненні Товариство зазначає, що основним видом діяльності Товариства є роздрібна торгівля пальним. Відповідно до вказаного виду господарської діяльності Товариство здійснює реалізацію пального через відповідні місця торгівлі (автозаправні комплекси). Таку діяльність Товариство здійснює на підставі ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним, які отримувало у розрізі кожної окремого автозаправного комплексу, як місця роздрібної торгівлі пальним.
Враховуючи зазначене Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:
Чи виникають зобов’язання з приводу подання документів, визначених п. 6 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України від 18.06.2024 № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових
дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817) у суб’єкта господарювання, який здійснював господарську діяльність на підставі ліцензії на право провадження відповідного виду діяльності, строк дії якої закінчився, та який не отримав нової ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності після початку воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про введення воєнного стану в Україні» і до дня набрання чинності цим Законом № 3817?
Чи буде вважатись подання суб’єктом господарювання заяви про отримання нової ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у порядку, визначеному Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» належним виконанням положень, передбачених п. 6 розділу XIII «Перехідні положення» Закону № 3817?
Щодо зазначених питань
На сьогодні ліцензування роздрібної торгівлі пальним здійснюється відповідно до Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 481).
Статтею 1 Закону № 481 визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) – це документ, що засвідчує право суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у Законі № 481 видів діяльності протягом визначеного строку.
Відповідно до частини двадцять третьої статті 15 Закону № 481 роздрібна торгівля пальним може здійснюватися суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Відповідно до частини тридцять четвертої ст. 15 Закону № 481 ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п'ять років.
З 27 липня 2024 року набрав чинності Закон № 3817 .
Пунктом 2 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону № 3817 установлено, що:
Закон № 481 втрачає чинність з 1 січня 2025 року;
положення Закону № 481 до дня втрати ним чинності застосовуються в частині, що не суперечить положенням Закону № 3817.
Відповідно до п. 1 розділу XII «Прикінцеві положення» частина десята ст. 3 та розділ VII «Ліцензування» (крім п. 22, 23 і 25 частини другої ст. 46, ст. 49) Закону № 3817 набирають чинності та вводяться в дію з 01 січня 2025 року.
Пунктом 6 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону № 3817 регламентовано дії суб’єктів господарювання щодо здійснення господарської діяльності починаючи з дня введення воєнного стану в Україні та до дня набрання чинності Законом № 3817 (далі – у визначений пунктом 6 період).
Зокрема, суб’єкт господарювання, який у визначений пунктом 6 період здійснював господарську діяльність на підставі ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, строк дії якої закінчився у цей період, та який не отримав нової ліцензії на право провадження такої діяльності, зобов’язаний:
протягом трьох місяців, наступних за місяцем, в якому Закон № 3817 набрав чинності, подати заяву про отримання нової ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у порядку, визначеному Законом № 481;
сплатити не сплачені протягом зазначеного періоду чергові платежі за ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності, у тому числі за період з дня закінчення строку дії раніше виданої/наданої ліцензії – до останнього дня третього місяця, наступного за місяцем, в якому набрав чинності Закон № 3817, або до дня отримання нової ліцензії.
Отже, у разі, якщо строк дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності закінчився у період, починаючи з дня введення воєнного стану в Україні (24.02.2022) та до дня набрання чинності Законом № 3817 (27.07.2024), то суб’єкт господарювання зобов’язаний протягом трьох місяців, наступних за місяцем, в якому Закон № 3817 набрав чинності, подати заяву про отримання нової ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у порядку, визначеному Законом № 481, та сплатити не сплачені протягом зазначеного періоду чергові платежі за ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності, у тому числі за період з дня закінчення строку дії раніше виданої/наданої ліцензії – до останнього дня третього місяця, наступного за місяцем, в якому набрав чинності Закон № 3817, або до дня отримання нової ліцензії.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).
