Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства щодо справляння земельного податку (далі Податок), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі −? Кодекс), у межах компетенції повідомляє. Товариство поінформувало, що є власником нежитлових приміщень, які вбудовані до будівлі державного органу, та які розташовані в окремій будівлі, в якій також розташовані приміщення, що перебувають у власності інших осіб (далі Будівлі). Товариство, посилаючись на норми чинного законодавства, просить надати розяснення щодо виникнення податкового обовязку зі справляння Податку за земельні ділянки під Будівлями (далі Ділянки). У зверненні відсутня інформація щодо сформованості Ділянок як обєктів цивільних відносин та щодо наявності у субєктів, які також є власниками Будівель, відповідних прав на Ділянки. Товариство запитує про наявність у нього обовязку із справляння Податку за Ділянки. Кодексом передбачено реалізацію принципу платності користування землею (ст. 206 Земельного кодексу України (далі Земельний кодекс)) у двох формах плати за землю: Податку, який сплачується власниками земельних ділянок, землекористувачами, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.72, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу). Підставою нарахування Податку, зокрема є дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пп. «б» п. 286.1 ст. 286 Кодексу), орендної плати за земельну ділянку договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 Кодексу). Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Кодексу). Товариство не повідомило, чи були ним здійснені заходи щодо отримання правовстановлюючих документів на Ділянки. Статтею 120 Земельного кодексу України (далі −? Земельний кодекс) передбачені умови переходу права на земельну ділянку у разі набуття права власності на обєкт нерухомого майна (крім багатоквартирного будинку), що розміщений на ній. Зокрема, у разі набуття права власності на обєкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), обєкт незавершеного будівництва (далі Обєкт), розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого обєкта до набувача такого обєкта без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на Обєкт, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди земельної ділянки, на якій розміщений такий обєкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого обєкта. При цьому документи, що підтверджують набуття права власності на Обєкт, є підставою для державної реєстрації переходу до набувача права власності або права користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий обєкт (частини 1, 4, 7 ст. 120 Земельного кодексу) Якщо Обєкт розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого обєкта нерухомого майна зобовязаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий обєкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий обєкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому ст.ст. 118, 123 або 128 Земельного кодексу (частина 11 ст. 120 Земельного кодексу). Враховуючи те, що контроль за дотриманням земельного законодавства та справляння плати за землю належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), Товариству необхідно звернутися до органу місцевого самоврядування, який відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу, має право передати у власність або користування Ділянки, з питання прискорення оформлення відповідного права користування Ділянками. Отже, у Товариства обовязок із обчислення податкових зобовязань з Податку за Ділянки виникатиме з дати державної реєстрації відповідного права на Ділянки. У разі укладання Товариством з співвласниками Будівель договорів про спільну часткову власність на Ділянки з дотриманням вимог ст. 88 Земельного кодексу, Податок обчислюється відповідно до п. 286.6 ст. 286 Кодексу. Крім того Товариство як власник приміщень у Будівлях, свої зобовязання в частині дотримання принципу платного використання землі може реалізовувати в межах Цивільного кодексу України через осіб, яким делеговано (або будуть делеговані) повноваження щодо здійснення державної реєстрації прав на Ділянки, на яких ці Будівлі розміщені, та у яких з моменту здійснення державної реєстрації прав на Ділянки виникають податкові зобовязання з плати за землю. Водночас повідомляємо, що орган місцевого самоврядування, який реалізує свої владні повноваження на відповідній території, на якій розташовані Ділянки, що використовується без правовстановлюючих документів, керуючись нормами ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. ст. 120, 125, 126 та 206 Земельного кодексу, має право порушити питання про компенсацію завданої шкоди (ст. ст. 1166, 1167 Цивільного кодексу України) землекористувачами (юридичними та фізичними особами), які використовують земельні ділянки без належним чином оформлених документів на право користування земельними ділянками, у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності. Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).
Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.
