Державна податкова служба України на звернення Підприємства щодо сплати земельного податку (далі Податок), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі Кодекс), у межах компетенції повідомляє. Підприємство поінформувало, що є платником єдиного податку третьої групи, має у власності земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно (торгові приміщення). Частина цього майна здається в оренду, інша частина використовується як зони загального користування (коридори, технічні приміщення тощо), які не передаються в оренду окремо, але забезпечують функціонування орендованих приміщень. Крім того, на іншій земельній ділянці, яка також перебуває у власності Підприємства, розташована будівля, яка не передана в оренду на даний момент, та перебуває в стані реконструкції, але після завершення реконструкції планується її здача в оренду. Підприємство просить надати розяснення: 1) чи має сплачувати Податок за всю площу земельної ділянки, якщо фактична господарська діяльність у вигляді надання в оренду здійснюється лише на частині приміщень, а інші приміщення використовуються як зони загального користування; 2) чи має сплачувати Податок за період реконструкції обєкта нерухомості, розташованого на земельній ділянці, якщо протягом цього періоду обєкт не здається в оренду, але після реконструкції буде використовуватися для надання в оренду?
Щодо питання 1 Платники єдиного податку звільняються від обовязку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, податку на майно в частині Податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва (п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу). Таким чином, у платників єдиного податку другої третьої груп, які набули у власність або у постійне користування земельну ділянку та надають її та/або нерухоме майно, що знаходиться на такій земельній ділянці, в оренду, виникає обовязок сплачувати Податок та надавати податкову декларацію з плати за землю на загальних підставах. Відповідно до ст. 796 Цивільного кодексу України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець). Таким чином, якщо у договорі оренди (найму, позики, на іншому праві користування) земельної ділянки та/або нерухомого майна, що розташоване на такій земельній ділянці, розмір земельної ділянки, право користування якою передається по договору оренди (найму, позики, на іншому праві користування), не визначений, Податок за таку земельну ділянку та земельну ділянку під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах за всю площу земельної ділянки з урахуванням прибудинкової території (п. 284.3 ст. 284 Кодексу). З метою уникнення ризиків, повязаних з обчисленням податкових зобовязань із Податку, договір оренди (найму, позики, на іншому праві користування) нерухомого майна має містити розрахунок пропорційності, за яким визначено розмір земельної ділянки, що передається в оренду з обєктом нерухомого майна, розташованим на такій земельній ділянці. Отже, звільнення, передбачене п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу, поширюється виключно на площу або частку земельної ділянки, що використовується Підприємством для провадження своєї господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування).
Щодо питання 2 Господарська діяльність діяльність особи, що повязана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу). Підставами для припинення податкового обовязку, крім його виконання, є: ліквідація юридичної особи; смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; втрата особою ознак платника податку, які визначені Кодексом; скасування податкового обовязку у передбачений законодавством спосіб (п. 37.3 ст. 37 Кодексу). Платниками Податку є власники земельних ділянок та землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на праві постійного користування (п.п. 269.1.1 п. 269.1 ст. 269 Кодексу). Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» та іншими нормативно-правовими актами не передбачено періоду реконструкції обєкта нерухомості. Період реконструкції обєкта нерухомості (тимчасове припинення діяльності) означає припинення провадження заявлених при реєстрації видів діяльності, що свідчить про те, що земельна ділянка не використовується для господарської діяльності. Оскільки звільнення, передбачене п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу, поширюється на земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої третьої груп для провадження господарської діяльності, то якщо реконструкція обєкта нерухомості здійснюється з метою надання такого майна в оренду, у такому разі Підприємство втрачає право на звільнення та Податок сплачує на загальних підставах, у тому числі за період реконструкції нерухомого майна. Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).
Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію
