Державна податкова служба України розглянула звернення Державного підприємства (далі Підприємство) щодо отримання індивідуальної податкової консультації з плати за землю та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі Кодекс), в межах компетенції повідомляє. Підприємство поінформувало, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № …….. є правонаступником майна Державного підприємства …….., до складу якого включені нежитлові приміщення (далі Обєкти). Право власності на Обєкти Підприємством не оформлено. Обєкти розташовані на земельній ділянці (далі Ділянка), право постійного користування якою належить ПрАТ ……….. (далі ……..). У зверненні Підприємство звертає увагу на те, що з моменту своєї реєстрації (20.06.2019) здійснювало нарахування та сплату земельного податку (далі Податок) за користування Ділянкою в обсязі, пропорційному частці площі Обєктів, що передані у господарське відання Підприємству. Підприємство, посилаючись на чинне законодавство, просить надати розяснення: чи є землекористувачем Ділянки, якщо відповідно до земельного законодавства право постійного користування належить Укренерго; чи повинно нарахувати, звітувати та сплачувати Податок за Ділянку; з якого періоду має право здійснити коригування податкових зобовязань у разі відсутності підстав із справляння Податку. Принцип платності користування землею, передбаченого ст. 206 Земельного кодексу України (далі Земельний кодекс), реалізовано у Кодексі у двох формах плати за землю: Податку, який сплачується власниками земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачами, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.72, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу). Підставою для нарахування Податку є дані Державного земельного кадастру, дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно тощо (п. 286.1 ст. 286 Кодексу). Згідно з частиною третьою ст. 73 Господарського кодексу України (далі Господарський кодекс) майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління. Право господарського відання є речовим правом субєкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених Господарським кодексом та іншими законами (ст. 136 Господарського кодексу). Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України Підприємство є юридичною особою, яка згідно з частиною третьою ст. 326 Цивільного кодексу України управляє майном, що є в державній власності. З огляду на те, що Підприємство розпоряджається Обєктами на праві господарського відання без здійснення державної реєстрації права власності на них, що розташовані на Ділянці, право постійного користування якою належить іншій особі …….., то Підприємство не можна вважати платником плати за землю в розумінні ст. 269 Кодексу. Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Порядок набуття прав власності або користування земельними ділянками, на яких розміщені обєкти нерухомості (крім багатоквартирних будинків), право власності або користування на які набули окремі субєкти господарювання, врегульовано ст. 120 Земельного кодексу і, зокрема передбачає виконання, за необхідності процедур формування земельних ділянок як обєктів цивільних відносин. У разі якщо на земельній ділянці державної, комунальної власності, на якій розміщений обєкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), обєкт незавершеного будівництва, право, зокрема господарського відання, на який переходить від однієї особи до іншої, розміщений інший обєкт нерухомого майна, набувач права господарського відання має право вимагати від органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою, а також попереднього землекористувача поділу земельної ділянки із виділенням частини земельної ділянки, на якій розміщений такий обєкт і яка необхідна для його обслуговування, в окрему земельну ділянку та передачі її йому у постійне користування (абзац третій частини пятої ст. 120 Земельного кодексу). Отже, Підприємство до набуття ним відповідного права користування Ділянкою свої зобовязання в частині дотримання принципу платного використання землі може реалізовувати в межах Цивільного кодексу України через постійного землекористувача Ділянки ………. Нормами Кодексу передбачена можливість коригування податкових зобовязань з плати за землю шляхом подання уточнюючих розрахунків (з урахуванням строків давності, встановлених ст. 102 Кодексу) відповідно до ст. 50 Кодексу. Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).
Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.
