Державна податкова служба України на звернення Товариства щодо справляння плати за землю, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі −? Кодекс), в межах компетенції повідомляє. Товариство поінформувало, що на підставі розпоряджень Кабінету Міністрів України від 00.00.0000 № 000-р, від 00.00.0000 № 000-р за державним підприємством «ХХХХХХ», яке у грудні 2021 року перетворилося на Товариство, закріплено на праві господарського відання нежитлові приміщення у будівлі та окремо індивідуально визначене майно (далі Обєкти). Обєкти відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належать на праві власності іншому субєкту господарювання (далі −? Субєкт), який на праві постійного користування володіє земельною ділянкою з кадастровим номером 0000000000:00:000:0000, на якій розташовані Обєкти (далі −? Ділянка). Товариство з моменту його державної реєстрації нараховує та сплачує земельний податок за частину Ділянки в обсязі пропорційному частці площі Обєктів, що передані Товариству на праві господарського відання. Товариство, посилаючись на вимогу Субєкта щодо компенсації (відшкодування) йому витрат на сплату земельного податку, запитує чи виникає у Товариства обовязок самостійно нараховувати та сплачувати земельний податок за частину Ділянки, землекористувачем якої є Субєкт, та щодо наявності у Товариства права на повернення помилково та/або надміру сплачених сум земельного податку. Кодексом передбачено реалізацію принципу платності користування землею у двох формах: земельного податку, який справляється власниками та постійними користувачами земельних ділянок та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної або комунальної власності (п.п. 14.1.72 та п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу). Підстави для нарахування плати за землю визначено нормами ст.ст. 286 та 288 Кодексу. Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Кодексу). Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України (далі −? Земельний кодекс) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. У разі якщо на земельній ділянці державної, комунальної власності, на якій розміщений обєкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), обєкт незавершеного будівництва, право оперативного управління, господарського відання на який переходить від однієї особи до іншої, розміщений інший обєкт нерухомого майна, набувач права оперативного управління, господарського відання має право вимагати від органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою, а також попереднього землекористувача поділу земельної ділянки із виділенням частини земельної ділянки, на якій розміщений такий обєкт і яка необхідна для його обслуговування, в окрему земельну ділянку та передачі її йому у постійне користування (крім випадків, коли набувач права оперативного управління, господарського відання на такий обєкт не може набувати земельну ділянку у постійне користування) (абз. третій част. пятої ст. 120 Земельного кодексу). Використання земельних ділянок без належного оформлення прав є порушенням норм земельного законодавства, зокрема в частині невиконання принципу платного використання таких земельних ділянок. Товариство не повідомило, чи були ним здійснені заходи щодо отримання правовстановлюючих документів на Ділянку. Платником плати за землю за Ділянку є особа, яка має правовстановлюючі документи на Ділянку. Враховуючи те, що контроль за дотриманням земельного законодавства та справляння плати за землю належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), Товариству необхідно звернутися до органу місцевого самоврядування, який відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України, має право передати у власність або користування земельні ділянки, з питання оформлення на виконання вимог ст. 120 Земельного кодексу відповідного права користування Ділянкою. Товариство до оформлення відповідного права користування Ділянкою свої зобовязання в частині дотримання принципу платного використання землі має реалізовувати в межах Цивільного кодексу України через Субєкта. Питання цивільно-правових відносин щодо компенсації (відшкодування) Субєкту витрат на сплату земельного податку, понесених ним за частину Ділянки, яка використовується Товариством під Обєктами, не регулюються нормами Кодексу. Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).
Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.
