Державна податкова служба України на звернення Товариства щодо справляння плати за землю, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі −? Кодекс), у межах компетенції повідомляє. Товариство поінформувало, що є власником нежитлової будівлі (далі Обєкт) за адресою вул. ХХХХХХХ, ХХХ, м. Одеса. Земельна ділянка за вказаною адресою, у тому числі під Обєктом, перебуває у користуванні іншої юридичної особи на підставі Державного акта на право постійного користування від ХХ.ХХ.ХХХХ № ХХХ (далі Ділянка). Товариство, посилаючись на норми чинного законодавства, просить надати розяснення чи виникає у нього податковий обовязок зі справляння земельного податку, якщо Ділянка на праві постійного користування належить іншій юридичній особі. Кодексом передбачено реалізацію принципу платності користування землею (ст. 206 Земельного кодексу України (далі Земельний кодекс)) у двох формах плати за землю: земельного податку, який сплачується власниками земельних ділянок, землекористувачами, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.72, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу). Підставою нарахування земельного податку, зокрема є дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пп. «б» п. 286.1 ст. 286 Кодексу). Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Кодексу). Порядок набуття прав власності або користування земельними ділянками, на яких розміщені обєкти нерухомості (крім багатоквартирних будинків), право власності на які набули окремі субєкти цивільних відносин, врегульовано ст. 120 Земельного кодексу. Товариство повідомило, що Ділянка перебуває у постійному користуванні іншого субєкта господарювання. У разі набуття права власності на обєкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, єдиний майновий комплекс), обєкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні, особами, які не можуть набувати земельну ділянку на такому праві, вони набувають таку земельну ділянку із земель державної або комунальної власності у власність або оренду. Набувач права власності на такий обєкт зобовязаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий обєкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою про передачу йому у власність або оренду земельної ділянки, на якій розміщений такий обєкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому ст. ст. 118, 123 або 128 Кодексу (частина тринадцята ст. 120 Земельного кодексу). Товариство не повідомило, чи були ним здійснені заходи щодо отримання правовстановлюючих документів на Ділянку. Разом з цим, відповідно до частини сьомої ст. 120 Земельного кодексу документи, що підтверджують, зокрема набуття права власності на обєкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, тощо), є підставою для державної реєстрації переходу до набувача права власності або права користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий обєкт. Отже, обовязок обчислення податкових зобовязань з плати за землю виникатиме у Товариства з моменту оформлення відповідного права на Ділянку під Обєктом у порядку та строки, встановлені Кодексом. Крім того, Товариство до набуття ним відповідного права користування Ділянкою свої зобовязання в частині дотримання принципу платного використання землі може реалізовувати в межах Цивільного кодексу України через субєкта господарювання, який є платником земельного податку за Ділянку, що належить такому субєкту на праві постійного користування. Враховуючи те, що контроль за дотриманням земельного законодавства та справляння плати за землю належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), Товариству необхідно звернутися до органу місцевого самоврядування, який відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу, має право передати у власність або користування земельні ділянки, з приведення у відповідність до вимог земельного законодавства землевпорядну документацію щодо Ділянки та оформлення відповідного права користування Ділянкою. Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).
Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.
