Індивідуальна податкова консультація
Головне управління ДПС у м. Києві на звернення Підприємства щодо справляння земельного податку за землю (далі – Податок) та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.
Підприємство поінформувало, що зареєстроване за адресою: м. ХХХХХ, вул. ХХХХХХХХ, б. ХХХ, і знаходиться в будівлі площею 10 005,70 кв. м, балансоутримувачем якої є на праві господарського відання (далі – Будівля) згідно з наказом Головного управління комунальної власності м. Києва від 17.12.2004 року. На підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки за Підприємством рахується земельна ділянка, на якій розташована Будівля (далі – Ділянка). Відповідно до відомостей Держгеокадастру у м. Києві інформація щодо Ділянки відсутня.
Підприємство не повідомило, чи були здійснені заходи щодо отримання правовстановлюючих документів на Ділянку, не надано до звернення копію технічного звіту.
Крім того, Київською міською радою до 2016 року Підприємству надавалась пільга зі сплаті Податку в розмірі 99 %, а починаючи з 2016 року по 2024 рік Підприємство у повному обсязі сплачувало Податок за Ділянку.
З 20.01.2017 власником Будівлі, де розміщене Підприємство, є інший суб’єкт господарювання – товариство з обмеженою відповідальністю (далі – Товариство). Проте копії підтверджуючих документів у зверненні відсутні.
Підприємство, посилаючись на норми чинного законодавства та сталу практику Верховного Суду, викладену у постановах, просить надати роз’яснення щодо виникнення у нього податкового обов’язку з нараховування та сплати Податку за Ділянку, оскільки вважає, що починаючи з 2017 року такий обов’язок виникає у Товариства як власника Будівлі.
Кодексом передбачено реалізацію принципу платності користування землею, закріпленого ст. 206 Земельного кодексу України (далі – Земельний кодекс), у двох формах: земельного податку, який справляється власниками та постійними користувачами земельних ділянок та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної або комунальної власності (пп. 14.1.72, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу).
Підстави для нарахування плати за землю визначено нормами ст.ст. 286 та 288 Кодексу.
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Кодексу).
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтею 120 Земельного кодексу передбачені умови переходу права на земельну ділянку у разі набуття права власності на об’єкт нерухомого майна (крім багатоквартирного будинку), що розміщений на ній.
Якщо об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об'єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об'єкта нерухомого майна зобов’язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об'єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому ст.ст. 118, 123 або 128 Земельного кодексу (абзац перший частини одинадцятої ст. 120 Земельного кодексу).
Водночас документи, що підтверджують набуття права власності, права оперативного управління, господарського відання на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, об'єкт незавершеного будівництва чи частку у праві спільної власності на такий об'єкт), є підставою для державної реєстрації переходу до набувача права власності або права користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт (частина сьома ст. 120 Земельного кодексу).
Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу, зобов'язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому Земельним кодексом (абзац третій ст. 120 Земельного кодексу).
Разом з цим, земельним законодавством передбачена відповідальність за ухилення осіб від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них (п. «ї» частини першої ст. 211 Земельного кодексу).
Враховуючи те, що контроль за дотриманням земельного законодавства та справляння плати за землю належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), Підприємству доцільно звернутися до органу місцевого самоврядування, який відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу, має право передати у власність або користування земельні ділянки, з питання оформлення на виконання вимог ст. 120 Земельного кодексу відповідного права користування Ділянкою.
Підприємство свої зобов’язання в частині дотримання принципу платного використання Ділянкою має реалізовувати в межах Цивільного кодексу України через власника або користувача Ділянки.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).
Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.
