Земельний податок: зобов'язання без прав, але з поверненням

Державна податкова служба України на звернення державного підприємства (далі Підприємство) щодо отримання індивідуальної податкової консультації із земельного податку, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі Кодекс), в межах компетенції повідомляє. Підприємство поінформувало, що засноване на державній власності, є державним комерційним підприємством та балансоутримувачем державного майна (будівля), що розташоване на земельних ділянках (далі Ділянки). Інформація щодо права власності або права користування Ділянками у відомостях Державного земельного кадастру відсутні. Частину площі будівлі Підприємство надає в оренду неприбутковій організації та державним підприємствам/установам. Протягом періоду 2018-2022 роки Підприємство сплачувало земельний податок відповідно до визначених сум податкового зобовязання у податкових деклараціях з плати за землю. Підприємство, посилаючись на відсутність правовстановлюючих документів на Ділянки, просить розяснити щодо виникнення у нього податкових зобовязань із земельного податку у періоді 2018-2022 роки, а у випадку неприналежності його до платників податку щодо правомірності подання уточнюючих податкових декларацій з плати за землю, алгоритм їх заповнення та умов повернення надміру сплачених податкових зобовязань. Кодексом передбачено реалізацію принципу платності (ст. 206 Земельного кодексу України (далі Земельний кодекс)) користування землею у двох формах плати за землю: земельного податку, який сплачується власниками власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачами, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.72, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу). Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу). Порядок набуття прав власності або користування земельною ділянкою, на якій розміщені обєкти нерухомості (крім багатоквартирних будинків), право власності на які набули окремі субєкти цивільних відносин врегульовано ст. 120 Земельного кодексу і, зокрема передбачає виконання, за необхідності процедур формування земельної ділянки як обєкту цивільних відносин. Разом з цим, положення абзацу третього частини пятої ст. 120 Земельного кодексу надають субєкту цивільних відносин, який володіє обєктом нерухомості, зокрема на праві господарського відання, право звернутися до органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, що здійснює розпорядження земельною ділянкою, з клопотанням щодо поділу ділянки із виділенням її частини, на якій розміщений такий обєкт і яка необхідна для його обслуговування. З матеріалів звернення вбачається, що відповідно до п. 6.1 п. 6 Статуту Підприємства, нова редакція якого затверджена наказом Мінекономіки від 08.12.2022 № 5084, майно Підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. З огляду на викладене, у Підприємства, що користується будівлею на праві господарського відання, відповідно до частини пятої ст. 120 Земельного кодексу підстави для оформлення права власності або користування Ділянками під будівлею не виникають. Водночас за використання Ділянок виникають податкові зобовязання з плати за землю відповідно до вимог ст. 206 Земельного кодексу. Враховуючи норми ст. 796 Цивільного кодексу України, якою передбачено умови права користування земельною ділянкою одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), Підприємству доцільно звернутися до органу виконавчої влади, що своїм рішенням надав будівлю в господарське відання, з пропозицією укласти цивільно-правову угоду з відповідним органом місцевого самоврядування щодо надання Ділянок в користування (в т. ч. на умовах оренди). Стосовно можливості подання уточнюючих податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) з розрахунком зменшених річних сум податкових зобовязань, то відповідно до ст. 50 Кодексу платники податків мають право самостійно уточнювати свої узгоджені податкові зобовязання шляхом подання уточнюючих розрахунків (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Кодексу) до податкової декларації за формою, чинною на час подання такого розрахунку. Форма податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності, далі Декларація)) затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2015 № 560 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 18 лютого 2022 року № 83). У разі виправлення сум податкових зобовязань із земельного податку за минулі звітні періоди Декларації з типом «Звітна» («Звітна нова») подається декларація за типом «Уточнююча» та у полі 1.1 зазначається податковий (звітний) період, який уточняється. Розрахунок річної суми податкових зобовязань із земельного податку передбачено Розділом І «Розрахунок суми земельного податку». Уточнені суми податкових зобовязань з плати за землю відображаються у Розділі ІІІ «Розрахунок (уточнення) податкового зобовязання» Декларації. Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобовязань та пені визначено ст. 43 Кодексу. Звертаємо увагу, що п. 102.9 ст. 102 Кодексу на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, передбачено зупинення перебігу строків, визначених Кодексом (в тому числі зупинення строків надання індивідуальних податкових консультацій), іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених Кодексом. Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.