Земподаток за нежитло: платіть після реєстрації землі

Державна податкова служба України на звернення Товариства щодо справляння земельного податку (далі Податок), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі −? Кодекс), в межах компетенції повідомляє. Товариство поінформувало, що є власником нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку (далі Будинок), розташованого на земельній ділянці (далі Ділянка), щодо якої у Товариства відсутні правовстановлюючі документи. Товариство знаходиться на спрощеній системі оподаткування та основною діяльністю є «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна». Будинок обслуговується комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» (далі Компанія). Товариство запитує чи виникає обовязок обчислення податкових зобовязань з Податку за Ділянку. Відповідно до частини другої ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є, серед іншого, права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Згідно зі ст. 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Кодексом передбачено реалізацію принципу платності (ст. 206 Земельного кодексу України (далі Земельний кодекс)) користування землею у двох формах плати за землю: Податку, який сплачується власниками земельних ділянок, землекористувачами, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.72, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу). Підставою нарахування Податку є дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою (пп. «б», «д» п. 286.1 ст. 286 Кодексу). Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (абзац перший п. 287.1 ст. 287 Кодексу). Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України). Отже, у Товариства обовязок обчислення податкових зобовязань з Податку за Ділянку виникатиме з дати державної реєстрації права власності або постійного користування такою Ділянкою (державного акту на землю). Для оформлення та реєстрації відповідних прав на Ділянку Товариству необхідно звернутися до органу місцевого самоврядування за місцем розташування Ділянки. Відповідно до пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу платники єдиного податку звільняються від обовязку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині Податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку, на іншому праві користування). Отже, у разі набуття Товариством права власності або постійного користування на Ділянку Товариство не зможе скористатися преференцією, визначеною пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу, оскільки здійснює діяльність з надання майна в оренду та має сплачувати Податок або орендну плату у загальному порядку. Використання Ділянки без оформлення відповідного права є порушенням земельного законодавства. Водночас у разі відсутності у Товариства прав на Ділянку, свої зобовязання в частині дотримання принципу платного використання землі Товариство як власник обєкта нерухомого майна у Будинку може реалізовувати в межах Цивільного кодексу України через особу (наприклад, Компанію), якій делеговано (або будуть делеговані) повноваження щодо здійснення державної реєстрації прав на Ділянку під Будинком, та у якій з моменту здійснення державної реєстрації прав на Ділянку виникатимуть податкові зобовязання з плати за землю. Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).