Коли строк давності для штрафних санкцій не застосовується?

ЗІР не чинний. Документ втратив чинність з 01.01.2021. Рекомендуємо перевірити актуальну редакцію.

Не чинний

Тип:

ЗІР
Діяло до:
01.01.2021

строк давності

штрафна санкція

податкове зобов'язання

податкова декларація

пку

податковий кодекс

перевірка

нечинна стаття

Короткий опис

Ця стаття НЕЧИННА з 01.01.2021. Вона розглядає випадки, коли строк давності для нарахування штрафних санкцій за податкові зобов'язання не застосовується. Зокрема, це стосується ситуацій, коли платник податків не подав податкову декларацію, що дозволяє контролюючому органу діяти без обмежень 1095...

Питання

Діяло до 01.01.2021 В якому випадку не розповсюджується строк давності для нарахування штрафних санкцій?

Відповідь

Коротка: Якщо суб’єктом господарювання не було подано податкову декларацію, розрахунок, звіт (далі – податкова декларація) за період(и) в якому(их) виникали об’єкти оподаткування або у разі наявності показників, які підлягали декларуванню, відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі – ПКУ), то за результатами перевірки контролюючий орган самостійно визначає (в тому числі після закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації), суму податкового зобов’язання за такий(і) звітний(і) періоди та застосовує штрафні санкції відповідно до норм ПКУ. Повна: Відповідно до п. 114.1 ст. 114 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов’язань, визначеним ст. 102 ПКУ. Згідно з п. 102.1 ст. 102 ПКУ контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПКУ, має право самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених ПКУ, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, розрахунку, звіту (далі – податкова декларація) та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов’язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. Пунктом 102.2 ст. 102 ПКУ передбачено, що грошове зобов’язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому п. 102.1 ст. 102 ПКУ, якщо: податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов’язання, не було подано; посадову особу платника податків (фізичну особу – платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов’язання або у кримінальній справі винесено рішення про її закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили. Податкова декларація подається за звітний період в установлені ПКУ строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1 ст. 49 ПКУ). Абзацом першим п. 49.2 ст. 49 ПКУ визначено, що платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.