Оподаткування доходу від ломбарду при реалізації застави

ЗІР не чинний. Документ втратив чинність з 04.04.2024. Рекомендуємо перевірити актуальну редакцію.

Не чинний

Тип:

ЗІР
Діяло до:
04.04.2024

ломбард

оподаткування доходу

заставне майно

податок на доходи

кредит

фінансові послуги

Короткий опис

Розглядається порядок оподаткування доходу, отриманого від ломбарду внаслідок реалізації заставленого майна за невиконання умов договору. Основна сума кредиту не оподатковується протягом дії договору, але при неповерненні коштів та отриманні різниці — дохід підлягає оподаткуванню.

Питання

Діяло до 04.04.2024 Як оподатковується дохід, отриманий від ломбарду внаслідок реалізації заставленого майна платника податку за невиконання умов договору?

Відповідь

Коротка: Не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку основна сума кредиту, отриманого від ломбарду, протягом строку дії договору. Включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та оподатковується на загальних підставах сума кредиту, у разі неповернення грошових коштів у вигляді фінансового кредиту в термін, встановлений договором. При цьому доходом платника податку є також сума різниці, яка розрахована та повернута платнику відповідно до ст. 25 Закону України «Про заставу». Повна: Відповідно до п. 1 ст. 30 Закону України від 14 грудня 2021 року № 1953-ІХ «Про фінансові послуги та фінансові компанії» (далі – Закон № 1953) ломбард – це фінансова установа, яка на підставі ліцензії на діяльність ломбарду має право надавати фізичним особам фінансові послуги з надання коштів та банківських металів у кредит у вигляді ломбардних кредитів. Ломбардна операція – це операція, що здійснюється фізичною чи юридичною особою, з отримання коштів від юридичної особи, що є фінансовою установою, згідно із законодавством України, під заставу товарів або валютних цінностей. Ломбардні операції є різновидом кредиту під заставу (п. п. 14.1.100 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ). Поняття «застава» визначено у ст. 572 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі – ЦКУ) та ст. 1 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2654-XII «Про заставу» (далі – Закон № 2654), яке включає в себе те, що кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі, зокрема, договору (п. 1 ст. 574 ЦКУ). Статтею 575 ЦКУ визначено окремі види застав, зокрема, заклад майна, що передбачає перехід предмета застави у володіння заставодержателя. Відповідно до ст. 20 Закону № 2654 та ст. 589 ЦКУ у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. При цьому, якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повертається заставодавцю (ст. 25 Закону № 2654). Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ, відповідно до п. п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПКУ якого об’єктом оподаткування фізичної особи – резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено ст. 165 ПКУ. Водночас, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПКУ (п. п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ). При цьому особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент – для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні (п.п. «а» п. 171.2 ст. 171 ПКУ). Згідно з п. п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відс., визначену у п. 167.1 ст. 167 ПКУ. Отже, протягом строку дії договору основна сума кредиту, отриманого платником податку від ломбарду, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника. Разом з тим, у разі неповернення грошових коштів у вигляді фінансового кредиту у термін, встановлений договором, сума такого кредиту включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та оподатковується на загальних підставах. При цьому доходом платника податку є також сума різниці, яка розрахована та повернута платнику відповідно до ст. 25 Закону № 2654.