Сплата земельного податку нерезидентами – ЮО при володінні...

ЗІР не чинний. Документ втратив чинність з 27.05.2021. Рекомендуємо перевірити актуальну редакцію.

Не чинний

Тип:

ЗІР
Діяло до:
27.05.2021

земельний податок

нерезидент

юридична особа

оподаткування нерухомості

плата за землю

представництво

право власності на землю

зір нечинна

Короткий опис

Стаття розглядає порядок сплати земельного податку нерезидентами – юридичними особами, які володіють будівлями чи спорудами в Україні. Податок сплачується через представництво з моменту реєстрації права власності на землю.

Питання

Діяло до 27.05.2021 Як сплачується нерезидентами – ЮО земельний податок, в тому числі якщо будівлі, споруди (їх частини), нежилі приміщення (їх частини), що розташовані на земельній ділянці, перебувають у власності такої особи?

Відповідь

Коротка: Якщо у власності іноземної юридичної особи знаходиться будівля, споруда (їх частини), то земельний податок такою особою сплачується через представництво, яке перебуває на обліку в контролюючих органах в залежності від обраного варіанта реєстрації (представництво іноземної компанії, постійне представництво нерезидента, управитель майна, підприємство з іноземними інвестиціями), з моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку під таким нерухомим майном. При цьому іноземна юридична особа (в залежності від обраного варіанта реєстрації в контролюючих органах) є платником земельного податку, якщо відповідно до законодавства така особа оформила та зареєструвала право власності земельною ділянкою. У разі отримання іноземною юридичною особою (в залежності від обраного варіанта реєстрації в контролюючих органах) земельної ділянки у користування на умовах оренди, за таку земельну ділянку сплачується орендна плата, розмір якої встановлюється у договорі оренди, що укладається з органами місцевого самоврядування та реєструється відповідно до законодавства. Повна: Відповідно до частини п’ятої ст. 22 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III зі змінами та доповненнями (далі - ЗКУ) землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам. Землі сільськогосподарського призначення, отримані в спадщину іноземними юридичними особами, підлягають відчуженню протягом одного року (частина четверта ст. 82 ЗКУ). Щодо земель несільськогосподарського призначення, то згідно зі частиною другою ст. 82 ЗКУ іноземні юридичні особи можуть набувати право власності на такі земельні ділянки в таких випадках: а) у межах населених пунктів - у разі придбання об’єктів нерухомого майна та для спорудження об’єктів, пов’язаних із здійсненням підприємницької діяльності в Україні; б) за межами населених пунктів - у разі придбання об’єктів нерухомого майна. Іноземні держави можуть набувати у власність земельні ділянки для розміщення будівель і споруд дипломатичних представництв та інших, прирівняних до них, організацій відповідно до міжнародних договорів (ст. 85 ЗКУ). Продаж земельних ділянок, що перебувають у власності держави та територіальних громад, іноземним юридичним особам допускається за умови реєстрації іноземною юридичною особою постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України (частина третя ст. 129 ЗКУ). Слід зазначити, що купівля нерухомості, її обслуговування та утримання в належному стані передбачає перебування на території України представництва чи представника нерезидента, наділеного правами діяти від імені та в інтересах щодо такої нерухомості, як то укладення на користь нерезидента договорів купівлі-продажу та/або отримання у власність чи оренду землі, сплати коштів за поточне утримання нерухомості у належному стані (комунальні платежі, охорона, ремонт тощо), а також внесення до бюджету плати за землю щодо земельних ділянок, на яких розташовані такі об’єкти нерухомого майна. Процедури взяття на облік таких платників податків визначені Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 зі змінами та доповненнями. Згідно з п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ) платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 ПКУ). При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (п. 287.6 ст. 287 ПКУ). Відповідно до ст. 125 ЗКУ право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Отже, виникнення права власності чи користування земельною ділянкою, у тому числі на умовах оренди, пов’язане із державною реєстрацією відповідного правового акта, на підставі якого таке право надане. Якщо у власності іноземної юридичної особи знаходиться будівля, споруда (їх частини), то земельний податок такою особою сплачується через представництво, яке перебуває на обліку в контролюючих органах в залежності від обраного варіанта реєстрації (представництво іноземної компанії, постійне представництво нерезидента, управитель майна, підприємство з іноземними інвестиціями), з моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку під таким нерухомим майном. При цьому іноземна юридична особа (в залежності від обраного варіанта реєстрації в контролюючих органах) є платником земельного податку, якщо відповідно до законодавства така особа оформила та зареєструвала право власності земельною ділянкою. У разі отримання іноземною юридичною особою (в залежності від обраного варіанта реєстрації в контролюючих органах) земельної ділянки у користування на умовах оренди, за таку земельну ділянку сплачується орендна плата, розмір якої встановлюється у договорі оренди, що укладається з органами місцевого самоврядування та реєструється відповідно до законодавства.