Ставка держмита за договір іпотеки із застереженням про...

Чинний

Тип:

ЗІР

державне мито

іпотека

договір іпотеки

застереження

нотаріальна дія

ставка мита

юридичне питання

зір

Короткий опис

Дізнайтеся, яка ставка державного мита застосовується при посвідченні договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Згідно з чинним законодавством, ставка становить 0,01% від вартості предмета іпотеки.

Питання

Яка ставка державного мита справляється при посвідченні договору іпотеки, який одночасно містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя?

Відповідь

Коротка: 0,01 відс. вартості предмета іпотеки, зазначеної в іпотечному договорі. Повна: Справляння державного мита в Україні регулюється Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» із змінами та доповненнями (далі – Декрет), а порядок його обчислення та сплати – Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 07.07.2012 № 811. Платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами (ст. 1 Декрету). Державне мито справляється за вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами і виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад, а також за видачу дублікатів нотаріально засвідчених документів (п. 3 ст. 2 Декрету). За посвідчення іпотечних договорів, а також за посвідчення договорів відступлення права вимоги за іпотечними договорами, ставку державного мита встановлено у розмірі 0,01 відс. вартості предмета іпотеки, зазначеної в іпотечному договорі (п.п. «ф» п. 3 ст. 3 Декрету). При цьому, згідно із ст. 1 та частиною першою ст. 3 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» із змінами і доповненнями (далі – Закон) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Згідно з частинами першою та третьою ст. 18 Закону іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а також повинен містити відповідні істотні умови. Іпотечний договір може містити положення, зокрема, щодо суми, на яку має бути застрахований предмет іпотеки, посилання на документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки, відомості про обмеження та обтяження прав іпотекодавця на предмет іпотеки, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до частин першої - третьої ст. 36 Закону сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону. Відповідно до частини першої ст. 37 Закону іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання. Враховуючи вищевикладене, за посвідчення іпотечних договорів, а також за посвідчення договорів відступлення права вимоги за іпотечними договорами, ставку державного мита встановлено у розмірі 0,01 відс. вартості предмета іпотеки, зазначеної в іпотечному договорі. Винятку щодо застосування цієї ставки до іпотечних договорів, із застереженнями про задоволення вимог іпотеко держателя, чинним законодавством не передбачено.