Земельний податок: новий власник платить з держреєстрації

Державна податкова служба України на звернення Товариства щодо справляння земельного податку (далі Податок), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі −? Кодекс), у межах компетенції повідомляє. Товариство поінформувало, що 11.02.2022 на підставі договору купівлі-продажу набуло у власність нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на земельній ділянці (кадастровий номер ХХХХХХХХХХ:ХХ:ХХХ:ХХХХ, далі Ділянка). За даними Державного земельного кадастру Ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Дніпра. Товариство, посилаючись на вимогу попереднього власника майна щодо компенсації (відшкодування) йому витрат на сплату Податку, запитує чи виникає у попереднього власника майна або у Товариства податковий обовязок з Податку за Ділянку. Питання цивільно-правових відносин щодо компенсації (відшкодування) витрат на сплату Податку, регулюються нормами цивільного законодавства та не належать до компетенції контролюючих органів. Кодексом передбачено реалізацію принципу платності користування землею у двох формах: Податку, який сплачується власниками земельних ділянок і постійними користувачами земельних ділянок, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу). Підстави для нарахування плати за землю визначено нормами ст.ст. 286 та 288 Кодексу. Чинне законодавство повязує виникнення в особи обовязку справляння плати за землю одночасно з моментом проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, на якій воно розміщене (п. 287.1 ст. 287 Кодексу, ст. 120 Земельного кодексу України (далі Земельний кодекс)). У разі набуття права власності на обєкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), обєкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого обєкта до набувача такого обєкта без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на обєкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), обєкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди земельної ділянки, на якій розміщений такий обєкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого обєкта. При цьому документи, що підтверджують набуття права власності на обєкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), є підставою для державної реєстрації переходу до набувача права власності або права користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий обєкт (ч. 1, 4, 7 ст. 120 Земельного кодексу України). Отже, за наявності однієї з підстав, визначених п. 286.1 ст. 286 Кодексу, зокрема за наявності даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або даних інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, у Товариства як власника обєктів нерухомого мвйна виникає обовязок для самостійного обчислення податкових зобовязань із Податку за Ділянку. Водночас враховуючи те, що контроль за дотриманням земельного законодавства належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), Товариству необхідно звернутися до власника Ділянки органу місцевого самоврядування, який відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу України, має право передавати у власність або користування Ділянку, з питання приведення у відповідність до вимог земельного законодавства землевпорядну документацію щодо Ділянки. Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).