Державна податкова служба України на звернення Товариства щодо справляння земельного податку (далі Податок), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі −? Кодекс), в межах компетенції повідомляє. Товариство поінформувало, що є власником нежитлових приміщень (далі Обєкти) в багатоквартирних будинках (далі Будинки), розташованих на земельних ділянках, щодо яких у Товариства відсутні правовстановлюючі документи (далі Ділянки). Товариство, посилаючись на норми чинного законодавства, запитує чи виникає обовязок з обчислення податкових зобовязань з Податку за Ділянки під Обєктами. Згідно зі ст. 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Співвласник багатоквартирного будинку це власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку (п. 5 част. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»). Відповідно до част. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є, серед іншого, права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Згідно з п.п. «д» частини другої ст. 92 Земельного кодексу України (далі Земельний кодекс) права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. Кодексом передбачено реалізацію принципу платності (ст. 206 Земельного кодексу) користування землею у двох формах плати за землю: Податку, який сплачується власниками земельних ділянок, землекористувачами, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.72, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу). Підставою нарахування Податку є дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою (пп. «б», «д» п. 286.1 ст. 286 Кодексу). Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (абз. перший п. 287.1 ст. 287 Кодексу). Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу). Отже, у Товариства обовязок із обчислення податкових зобовязань з Податку за Ділянки під Обєктами виникатиме з дати державної реєстрації відповідного права на Ділянки. У разі укладання Товариством з співвласниками Будинків договорів про спільну часткову власність на Ділянки з дотриманням вимог ст. 88 Земельного кодексу, Податок обчислюється відповідно до п. 286.6 ст. 286 Кодексу. Використання Ділянок без оформлення відповідного права є порушенням земельного законодавства. Крім того Товариство як власник Обєктів у Будинках, свої зобовязання в частині дотримання принципу платного використання землі може реалізовувати в межах Цивільного кодексу України через осіб (наприклад, ОСББ, яке здійснює управління Будинком), яким делеговано (або будуть делеговані) повноваження щодо здійснення державної реєстрації прав на Ділянки та у яких з моменту здійснення державної реєстрації прав на Ділянки виникають податкові зобовязання з плати за землю. Всі співвласники Будинків, в тому числі Товариство, мають рівні обовязки щодо здійснення витрат на управління будинками (пропорційно до своєї частки у спільному майні Будинку), до складу яких включається передбачена законодавством плата за землю щодо Ділянок під Будинками з урахуванням прибудинкової території. Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).
Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.
