Земельний податок: власник приміщення без землі

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства з обмеженою відповідальністю (далі  Товариство) щодо отримання індивідуальної податкової консультації із земельного податку та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі −? Кодекс), в межах компетенції повідомляє. Товариство повідомило, що є власником нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку (далі Будинок), який розташований на земельній ділянці (далі Ділянка), права власності або право користування ним не оформлено, відомості про Ділянку до Державного земельного кадастру не внесені, кадастровий номер відсутній. Товариство, посилаючись на чинне законодавство, просить надати розяснення щодо виникнення у Товариства податкового обовязку зі сплати земельного податку за площі (частину) Ділянки під Будинком. Кодексом передбачено реалізацію принципу платності користування землею (ст. 206 Земельного кодексу України (далі Земельний кодекс)) у двох формах плати за землю: земельного податку, який сплачується власниками земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачами, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.72, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу). Згідно з п. 287.1 ст. 287 Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Особливості здійснення права власності у Будинку, правові, організаційні та економічні відносини, повязані з реалізацією прав та виконанням обовязків співвласників Будинку щодо його утримання та управління визначені Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII, зі змінами та доповненнями (далі Закон). Відповідно до п. 6 ст. 1 Закону та частини другої ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у Будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна Будинку. Спільним майном Будинку є серед іншого права на Ділянку, на якій розташований Будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Таким чином, права на Ділянку під Будинком та його прибудинкову територію виникають з моменту його державної реєстрації. Частинами першою та другою ст. 42 Земельного кодексу визначено, що Ділянки, на яких розташовані Будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Ділянки, на яких розташовані Будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у Будинках, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам Будинків в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Враховуючи викладене, власник нерухомого майна у Будинку має звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування з клопотанням про визначення його частки у спільній сумісній власності Ділянки для обслуговування Будинку, пропорційній площі приміщень, які перебувають у його власності. Отже, у разі відсутності права власності на Ділянку (її частину) Товариство не є платником земельного податку у розумінні ст. 269 Кодексу до моменту виникнення відповідних прав у Товариства на Ділянку (її частину) відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі, у порядку визначеному законом. Поряд з цим, Товариство як власник обєктів нерухомого майна у Будинку, свої зобовязання в частині дотримання принципу платного використання землі може реалізовувати в межах Цивільного кодексу України через особу, якій делеговано (або будуть делеговані) повноваження щодо здійснення державної реєстрації прав на Ділянку під Будинком, та у якого з моменту здійснення державної реєстрації прав на Ділянку виникатимуть податкові зобовязання з плати за землю. Слід зазначити, що Кодексом передбачена можливість подання уточнюючих розрахунків узгоджених податкових зобовязань, зокрема із земельного податку, відповідно до ст. 50 Кодексу (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Кодексу) до податкової декларації за формою, чинною на час подання такого розрахунку. Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).